Александра Крісто

Розпочну з того, що мені не здалось, що книга є ретелінгом Русалоньки. Можливо, в деяких моментах — так, але загалом історія відрізняється. Але все одно книга, як на мене, написана занадто "казковою мовою". Попри те, що тут є жорстокі сирени, які буквально виривають серця своїми кігтями, кровожерлива Морська королева, яка не знає любові та співчуття... Все одно сюжет здається якимось банальним.

Перша половина книги взагалі далась мені важко. Час від часу навіть думала покинути на середині книги. Але чекала, коли ж книга стане цікавою, тому що читала багато позитивних відгуків на неї. До того ж сама обкладинка обіцяла, що книга не залишить байдужим нікого. На жаль, мене вона байдужою все ж залишила. Це той випадок, коли очікування не справдились. Абсолютно розчарована цією історією, яка здавалась такою цікавою за анотацією й абсолютно нудною всередині.
Принцеса Ліра не здавалась правдоподібною у своїй ненависті до Еліана від самого початку. Тому якоїсь різкої зміни почуттів я не помітила. Всю книгу наголошується на тому, що Морська володарка зруйнувала все добре, що було в її доньці, але в це сумнівно віриться.

Неправдоподібно описані відчуття. Ось що я загалом можу сказати про головну героїню.

Щодо головного героя, то тут ситуація не набагато краща. Про нього взагалі мало що можна сказати. Ніби шаблонний персонаж. Не цікавий. Розділи про нього взагалі хотілось перегорнути, не читавши.

Цікавою для мене була більше лінія Ліри та Кальї. А ще друзів Еліана. Ну і плюсик ще можна поставити авторці за гумор, який хоч трохи розбавляв нудну атмосферу книги.
Загалом книга непогана, але в серце вона не запала. На один раз.

Ця книжечка давно притягувала мою увагу до себе наче сирена своїм співом моряків. До речі, саме про сирен в цій книзі і піде мова. Та для початку відзначу дизайн обкладинки.
По – перше, книга чудово виглядає на поличці поруч з іншими книгами піратської тематики цього видавництва. Тож якщо ви любите розставляти книги за кольором, то тут вони ще співпадають і за тематикою і стилістично. Вважаю, це великим плюсом. По – друге, поєднання такого синьо-смарагдового кольору та яскраво-червоного також відображає зміст книги. Бо у головної героїні - сирени, одне око вміщує всю красу морську, а інше – вогню та небезпеки.

А тепер про історію… Все дуже просто, якщо ви полюбляли в дитинстві мультфільм про русалоньку, то тримайте альтернативну версію для дорослих, багато можна провести паралелей та співпадінь, відрізняється тільки тим, що історія більш жорстока і головна героїня славнозвісна на весь світ вбивця принців))) А тепер легкий спойлер, тож обережно!) Навіть в такій історії вона знайде свого принца мрію, а точніше пірата, і буде боротися зі злою жінкою восьминогом (нічого не нагадує?)
На початку історія мене захопила, та закінчення вийшло трішки банальним. Незважаючи на це як варіант для читання може бути і, зі спокійним серцем, можу порекомендувати цю книгу тим, хто полюбляє фентезі.

« — Зло не стежить за календарем. Навіть якщо раніше стежило».

Мені хотілося чогось морського, чогось піратського та легкого. «Зруйнувати королівство» — це саме те, що мені було потрібно.

Існує аж сто королівств людей, які між собою співіснують. Проте є одна держава, яка відрізняється від інших: це королівство Кето, де королевою є Морська Володарка — сирена, яка найбільш за все ненавидить людей, через що співжиття неможливе з ними. Але головна героїня книги не Володарка, а її донька Ліра, яку ще називають Загибеллю Принців, бо та збирає серця не звичайних моряків, а тільки тих, хто має у своїх венах королівську кров. Принцеса кровожерлива, нещадна та вбивча, але вона ще має крихту любові й співпереживання до тих, хто їй справді близький. Через цей "недуг" мати Ліри карає ту найболючішими способами. Щоб повернути любов Володарки до себе, дівчина, яка, до речі тепер повністю виглядає як людина (це одне з покарань королеви), вирішує вирвати серце золотого принца Еліана Мідаського. Та не все так легко, бо сам принц їм не є. Так, він має королівську кров, але Еліана тягне море та океани, тому той стає ніким іншим як капітаном піратського корабля «Саад»; а окрім відчуття свободи від корони, принца тягне до води ще й помста: він та його команда хочуть знищити або хоча б нейтралізувати усіх сирен.

Ліра потрапляє в команду Еліана. Й тут у неї вибір: зробити те, що вона планувала, щоб вернутися у море, де її не люблять, й продовжувати вбивати, бо так мати наказала; або ж переробити план капітана «Саада» й допомогти тому? Чи не відвернеться сам принц, коли дізнається, що на його палубі знаходиться Загибель Принців?

Історія трохи нагадує казку «Русалоньку», але є деякі відмінності, які, як для мене, тільки краще доповнюють книжку.

П. с.: так, любов тут теж є 😏

Коли я почала читати цю книгу, зрозуміла наскільки мені не вистачало історій про піратів, сирен та океани. Незважаючи на не дуже сильний екшен і динамічність оповідання, все ж таки сама атмосфера дуже багато на собі вивезла. Це місцями жорстока казка з піратською хитрістю та зухвалістю, а також з кровожерливістю і розважливістю сирени. Що може бути спільним і поєднати таких різних персонажів? Звісно ж кохання та бажання миру.
Скоріш за все книга не стане вашою улюбленою історією, але точно розбавить фейрі, вампірів та вовкулак.

— Війни не виграють втечею.
— Війни взагалі не виграють. Просто хтось їх програє.
⠀
Переглядаючи сторіз моїх колег букблогерів, завжди звертаю увагу на розмовні сторіз-враження про книгу.
А особливо коли цими враженнями ділиться Ріта @_rito4kaa_.
Я обожнюю її блог, і якщо вона розповідає про якусь книгу то потім важко її не придбати.
⠀
Так сталося і з книгою "Зруйнувати королівство" я давно хотіла її прочитати, а особливо після вражень Ріти. І тому після Арсеналу ця книга опинилася на моїй полиці ♥️
⠀
Ця книга - це фентезі історія про принцесу сирену Ліру, що з дитинства виховується жорстокими методами її матері Морської Відьми.
⠀
Гадаю додавати щось про те, що з самого малечку Ліра любові не знала не потрібно. Вона завжди мала тверді упередження стосовно того, що має бути жорстокою для того, аби не розчарувати матір. Вона має бути гіршою за неї, адже тільки так покаже, що справді гідна трону Морської Володарки.
⠀
Тому з року в рік, вона продовжувала традицію своїх попередниці і на кожне своє день народження виривала з грудей принців серце.
⠀
За цей час її встигли прозвати Загибеллю Принців, а королівські сім'ї запаслися охороною. От тільки на своє повноліття обравши новою мішенню принца Еліана, мисливця за сиренами щось йде не так.
⠀
Вона потрапляє на борт його корабля під видом людини, і якщо спершу її волю було підступно вбити Еліана та повернути собі силу, то тепер вона має пройти з ним випробовування, поглянути на нього з іншої сторони та можливо змінити свою думку.
⠀
Загалом враження від книги в мене двоякі. З одного боку я визнаю, що фентезі світ дійсно круто прописаний, я була в захваті від його описів!😍 Але в той же час розумію, що історія мене геть не вразила.
⠀
Хоча тут є дійсно цікава сюжетна лінія, все таки прочитавши у мене було відчуття, ніби це не моя історія. Персонажі прописані не дуже. І це саме той випадок, коли тільки починаючи, ти вже розумієш, чим все закінчиться.
⠀
Через це скажу, що порадила б читати книгу шанувальникам Фентезі, але маю попередити, що ця історія на один раз.

Одне з найкращих фентезі, що я прочитала. Така собі "Русалонька" для дорослих. Мені сподобалися взаємовідносини між головними героями, а також дуже сильно зацікавив стиль написання. Було дуже круто спостерігати за історією обидвох головних героїв💘

Чудова історія ❤️ Надзвичайно легко читається ( за день ) і дуже хороший післясмак 😇⠀
⠀
Для мене це морська книга - казка 🥰🥰🥰⠀
Пригоди, сердечні переживання, заборонене кохання, зла підводна королева-мати, напруга така, що аж волосся на голові електризується) ⠀
⠀
Ну і звісно, в кінці happy end 🤭🤭🤭 Це не зовсім спойлер, бо добрі казки мають щасливо завершуватись. ⠀
⠀
Ліра - сирена, підневільна дочка морської Владичиці, бунтарка і не така як всі. Її доля вбивати принципів, збирати їхні серця, щоб стати гідною спадкоємицею всього живого в океані.⠀
⠀
Еліан - бунтівний принцип-пірат золотого королівств, який замість того, щоб чекати коли сяде на трон і вести придворні справи, вирушає з вірною командою моряків вбивати сирен і захищати людей від цих морських чудовиськ.⠀
⠀
Звісно доля мала звести цих двох запеклих ворогів, щоб вони пройшли всі життєві уроки від прощення до кохання. Авторка показала нам може не оригінальний, проте дуже цікавий спосіб взаємодії чудовиська і мисливця.⠀
⠀
Я читала з завмиранням серця ❤️❤️❤️ Я вірила, що добро, справедливість, дружба та кохання переможуть ненависть, рабство і зло. ⠀
⠀
Рекомендую всім любителям серіалів H2О та Сирена 😋або Сандбада - для старшого покоління )))⠀
⠀
Я хоч і не любителька води, проте морські пригоди займають особливе місце в моєму серденьку. Бо хто ж в дитинстві не хотів бути русалочкою. До речі, тут авторка нам пояснюю ієрархію морського світу та різницю між сиренами і русалками. ⠀

Спосіб, в який сирени появляються на світ, дійсно варварський, ніколи не зможу спокійно сприймати плазунів морських.⠀
⠀
З цієї книги можна почерпнути багато важливих істин як дорослих, так і підліткам.⠀

Ніколи б не подумала, що так зачитаюсь цією книгою. Тема морських пригод для мене важка. Але Александра Крісто пише так легко і захопливо, що сторінки перегорталися швидко і з задоволенням.

Історія війни між морем та сушею, між морськими істотами та людьми. Ліра - сирена, яка має стати морською царівною. Мати вчить її бути жорстокою і невблаганною. Раз на рік у місяць свого народження кожна сирена має вбивати моряка і забирати собі його серце. Ліра збирає серця не моряків, а принців. Так вона намагається догодити матері.
Еліан - принц, який прагне не корони, а морських пригод. Він і його команда єдині хто наважився вбивати сирен. І його найбажанішою здобиччю є саме сирена, що вбиває самих лише принців.
Два сильних суперники, кожен мріє про смерть іншого і обоє хочуть порятувати своє королівство.

Багато хто каже, що це схоже на казку. Мені такого не здалося. Самі описи сирен вже не мають нічого казкового. Королівства, пригоди, кохання. Це все є не лише в казках. І саме на цьому схожість для мене і закінчилась. Авторка вигадала зовсім новий світ, мови, навіть людські раси. Головні герої вчаться цінувати дружбу, кохання, відданість. Добре показані сімейні відносини, батьківська підтримка, сестринська любов. Такі речі показала мені ця книга.

Ну і звісно, все це щедро приправлене пригодами як морськими, так і в різних королівствах.
Читала і насолоджувалась😉

Одиночне фентезі із запахом моря і пригодницького авантюризму.
Він - принц-пірат, який полює на ненависних йому сирен.
Вона - принцеса сирен, яка має вирвати йому серце. Але натомість дарує йому своє💔

✨Той, кому сирена віддасть своє серце, стає невразливим до співу сирен✨

Взаємодія головних героїв прекрасна☺️ Були і жарти, і флірт, і крики "Мені байдуже до тебе!", після яких герої рятували одне одного, бо все ж таки їм "не байдуже"... Дуже було шкода Ліру, яка розривалася між своєю сутністю і людяністю, яка оселилася в її серці🥺

Чи розділить безкрає море кохання сирени і людини? Яка боротьба чекатиме на Ліру попереду?

Русалонька вже не та...

З дитинства в моєму сердечку декілька казок - "Красуня і чудовисько", "Спляча Красуня" і "Русалонька". Ніжно люблю ці історії в різних інтерпретаціях, і версія Александри Крісто також має право на життя. Ідея зробити з русалок кровожерливих та жорстоких сирен, що полюють на серця моряків, мені загалом ок, особливо після підступних русалок в "Піратах Карибського моря".

Ліра - принцеса морського царства і таких сердець в неї вже 17, та ще й не простих - сердець королівських осіб. "Загибель принців" відома в усьому світі і її, звичайно, мріє вполювати знаний мисливець на сирен - пірат і принц в одній особі (нічого не нагадує?) Еліан. Зрештою доля у вигляді страшної мамуні Ліри - повелительки морів - "дарує" Еліану шанс зустрітися з його мішенню. Її неслухняна донька вбиває собі подібну і несе за це кару - стає людиною, а от повернутися додому може лишень принісши на таці з блакитною облямівкою серце найсуворішого мисливця, себто Еліана.

Скажу направду, історія кохання в цьому творі мене не зачепила, це було досить передбачувано, та й я взагалі не по романтиці. А от пригоди, загальна атмосфера і продуманий світ - ось це потішило. Шкода, що справжня динаміка в сюжеті почалася вже наприкінці, але загалом інші королівства причаровували, цей момент оповіді дуже сподобався.

Що дивно, в цій казці я знайшла і цікаве розкриття проблеми батьків і дітей. Намагання морської королеви переробити доньку під себе, зробити з неї свою копію в той час, коли в Ліри є власна голова на плечах, власні почуття і власні прагнення - це непогано показано, така собі хард-версія стосунків батька й доньки в Діснеєвській інтерпретації. Напевно, протистояння доньки та матері мене захопило більш за все, тому фінальна битва між родичками була для мене найяскравішою сценою. Фінал, звісно, надто казковий, але ж пам'ятаємо, що це ретелінг казки, отже щось казкове має залишитися))

Це не типова фентезі історія для мене🥰 Автор вміло поєднує елементи фентезі, пригод та драми, створюючи захоплюючу атмосферу.

Я очікувала, що ця історія буде ретейлінгом Русалоньки, але хоч деякі моменти і були трохи схожими, тут не про це. Ліра – сирена, а Еліан вбивця сирен. І як я не намагалась, але книга у мій топ не попаде.

Ця історія могла бути дуже захопливою та цікавою. Головним героям 17 та 19 років, але їх дії та думки зовсім не відповідали на цей вік. Думками я їм дала 25 та 27, так було набагато краще. Хімії між героями мені дуже не вистачило. Хотілось більш вираженої любовної лінії. Якісь натяки на неї були, але для мене недостатньо.

Книга читалась приємно, цікаво та швидко. Мені не було коли сумувати і загалом події доволі непередбачувані були, а це великий плюс. Багато було проблем батьків та дітей. Тут прям великий нахил був на це. Сепарація особистого Я від нав'язування поведінки, яку хоче бачити дорослий.

Міфи та легенди про русалок, сирен, тритонів та морської відьми тут були цікаво показані, але все ж таки я за гарних русалок як в Дісней, а не як тут описано. Кінцівка була насичена, трохи передбачувана та дуже солодка. Ну тобто герої за усю книгу один раз поцілувались, а в кінці вже коханий та кохана. Тут троп від ненависті до любові був більше дружній, ніж любовний. Друзі з них класні вийшли.

Як непогану історію про морських істот можна почитати, а ось чекати чогось надзвичайного від неї не варто.