Паризькі години — 7/10. Це одна з тих книг, які не «вау», але читаються дуже легко 😊 Саме з таких історій добре відпочиваєш: тут немає напруги, хвилювання чи сильного співпереживання — і навіть якогось нетерпіння теж 😉 Проте історія приємна й достатньо цікава, щоб хотілося читати далі. А наприкінці всі герої зрештою зійдуться в одному місці, і стає зрозуміло, навіщо ми читали про кожного з них ✨ Спокійна, тепла книга для легкого читання

Чудова історія

«Паризькі години» — це атмосферна й ніжна історія про Париж, випадкові зустрічі та тихі миті, що змінюють життя. Книга повільна, але дуже тепла, з присмаком кави, дощу й роздумів. Ідеально для читання, коли хочеться тиші й красивих відчуттів.

Це книга-атмосфера. Вона ніби повільна прогулянка старим Парижем, де кожна вуличка пахне минулим, спогадами і втраченими надіями. Чотири долі, сплетені в одну мозаїку: ніжну, сумну і дуже людяну. Кожен герой несе в собі тінь минулого, яке не відпускає, і шукає щось важливе. Книга залишає після себе відчуття тихої меланхолії і бажання перечитати її ще раз.

Насправді спочатку книга може здатися нудною і незрозумілою, але чим більше ти читаєш, тим краще починаєш розуміти її. Мінус два бали за те що був відкритий фінал, я не люблю це у книгах:(

«„Усі постійно кудись біжать“ – сказав він Жозефіні Бейкер цього ранку. Ймовірно, що таке просте пояснення є близьким до істини. Ми невпинно шукаємо нових пригод, спрямовуючи погляд на лінію горизонту. А ті, хто не можуть нікуди виїхати, втішаються мріями, несила позбутися одержимості» ⠀ «Паризькі години» Алекс Джордж Жанр: історичний роман ⭐️4-/5 ⠀ Герої: Сурен, Гійом, Еміль, Жан-Поль, Моріс, Каміла, Марі, Олівʼє, Юніс та ін. ⠀ ⏳маємо 2 часові лінії: основна -> події відбуваються у Парижі 1927 року, минулий час ->1913-1922 ⠀ ?кожен розділ присвячений якомусь герою: ⠀ - біженець з Вірменії Сурен: розфарбовує ляльок і шиє для них одяг. Його ляльковий театр - укриття, де він почувається в цілковитій безпеці, показуючи вистави, жодна з яких без щасливого кінця, але малеча не відриває очей від сцени. Він мріє, щоб хтось розумів його, бо страшенно бракує емоційного звʼязку ⠀ - журналіст Жан-Поль скрізь шукає доньку, ось чому він ніколи не покине Париж. Чоловік мріє про Америку, але він прикутий до цього місця ланцюгами марної надії ⠀ - художник Гійом, вимушений тікати з дому і тепер навіть мистецтво не може врятувати з халепи ⠀ - подружжя Клермонів, що працюють у Марселя Пруста (служниця Каміла, яка виконувала хатні справи і берегла таємницю письменника та Олівʼє - водій, коли почалася війна, його забрали до війська) ⠀ ❤️‍?туга й скорбота жевріють у душі кожного, біль, таємниці минулого важким тягарем лежать на плечах і хоча між собою вони не знайомі, у фіналі все-таки перетинаються ⠀ ?️також в книжці фігурують відомі особистості: Ернест Гемінґвей, Марсель Пруст, Жозефіна Бейкер, Пабло Пікассо, Гертруда Стайн ⠀ тут достатньо імен, хоча розділи короткі, тож читалося швидко?? ⠀ ?сюжет лише місцями динамічний, речення складні, добре описана атмосфера Парижу та місцевий колорит ⠀ ?це не романтична історія, а досить непроста багатошарова книжка про Францію міжвоєнного часу, що вабила до себе тих, хто хотів почати нове життя чи тікав від особистих трагедій, показано життя емігрантів ⠀ ⏳фінал цілком зрозумілий, але залишає деякі питання без відповідей ⠀ ?присутні описи знущань ⠀ Чи читали ви цю книжку?

??"Паризькі години" Алекса Джорджа – сповнена інтриги історія про один день із життя чотирьох особистостей восени 1927 року. Період післявоєнного розквіту, коли в цьому французькому місті творить ціла плеяда геніїв і вони теж, як от Марсель Пруст, Жозефіна Бейкер, Ернест Гемінґвея, серед героїв роману. Гемінґвей відвідує книгарню "Шекспір і компанія", сидить у напівтемряві в барі "Білий кіт" на Монмартрі. А Марсель Пруст просить служницю Камілу знищити всі його щоденники із написаним у палахкотінні вогню, а ще – він боїться уколів і п'є каву придбану й заварену особливим методом. ?Втім, тут знамениті митці постають на другому плані, підсилюючи собою долі інших, на перший погляд, звичайних людей. ?? Вірменський біженець-лялькар, талановитий закоханий художник, популярний журналіст, віддана служниця. Спершу ми читаємо їхні історії паралельно, врозтіч і все ж наприкінці вони перетинаються. Драматизм їхніх переживань ніби занавіс, який ховає зоряний блиск непересічних особистостей: ✒️ "Попри те що історія наших страждань, наших радощів і наших перемог ніколи не буде новою й оригінальною, її все одно треба оповідати. Адже це єдина історія, якою ми можемо поділитися, єдиний вогник, що світить нам у темряві [?цитата до 1 розділу з "Блюзу Сонні" Джеймса Болдвіна]. ?Особливий шарм і те, що мені припало до душі – діалоги Каміли з Марселем Прустом: ✒️Збентежена Каміла зашарілася. – Ніколи не дозволяйте іншим людям навіювати вам, що ви нудна. Якщо вони казатимуть вам, що ви звичайна і не заслуговуєте на увагу, не вірте їм. – Добре, мсьє. – Каміло, ви дуже подобаєтесь мені! Можете пообіцяти мені дещо? Вона кивнула, несила говорити. – Будьте сильною жінкою. І найважливіше – будьте собою. Нікому не підкоряйтеся". ?Зворушила до трему історія лялькаря Сурена Балакяна, малолітнього брата якого спалив ворог на площі міста, прив'язавши до стільця. Гектор – вічна рана у його серці. Далі він переводить біль у мистецтво: ?? "Саме тому він показує вистави. Піаніст, який живе поверхом нижче, грає лише для себе, але Сурену потрібна публіка. Він переповідає різні історії, аби спілкуватися з людьми..."

Роман Алекса Джорджа «Паризькі години» — це захоплива мозаїка людських доль, сплетених у одному з найромантичніших міст світу. Події розгортаються у міжвоєнному Парижі, де за один день перетинаються життя чотирьох героїв, кожен із яких має власні таємниці, спогади та прагнення. Джордж майстерно створює атмосферу тогочасного Парижа, оживлюючи місто через детальні описи його вулиць, кафе та богемних салонів. Автор так добре описував місто та створював атмосферу на сторінках, що мені здавалось — я вже у Парижі. Стиль написання — поетичний і витончений, наповнений емоціями та меланхолією. Автор делікатно торкається тем втрати, любові, пам’яті та надії, показуючи, як людські долі можуть несподівано перетинатися і впливати одна на одну. «Паризькі години» — це книга для тих, хто любить історичні романи з глибокими персонажами та вишуканою атмосферою. Вона зачаровує своєю ніжністю і залишає по собі теплий, ностальгічний післясмак.