Важко уявити щось більш інтимне, ніж особисті щоденники. Нам же надається можливість побачити не тільки закулісся британського театру, а й Голлівуд, типовий Лондон, Італію, Кейптаун, Комо, Тбілісі і багато чого іншого очима геніального актора.🤌 Для багатьох з нас він відомий за роль професора Снейпа (Снега, якщо вам відомий лише кінематограф). Але за образом прихована особистість, яка помиляється - і щиро це визнає, і розчаровується в житті/роботі, і дискутує з політиками і відвідує цвинтарі для натхнення ( це чисто британська штучка), і нервує через погано забитий гвоздик в стіну, і купує підписку на Netflix. Людина, котра була відповідальна за образ героя, знала історію задовго до її кінця,та всерівно чекав в черзі, коли вийшла останя книга по Г.П, (20 липня 2007 року) 😆 Звичайне життя. Яким воно було. Тут не лише про Г.П. (хоча цьому приділяється чимала частина в період з 2000 по, якщо не помиляюсь, 2015), тут і про перші спроби в театрі в 1974 році (коли актору було лише 28 років) і про самі визначні ролі - Die Hard / Robin Hood / Harry Potter - та про самі непримітні, хоч і вагомі - «Барчестерські хроніки». Актор, який волів, щоб частина його -як людини, яка знається на своїй справі- була почута. Як приклад - 2008 рік, 10 березня: «дім Снейпів, про облаштування якого зі Снейпом ( актором) ніхто не радився». Чи інша сцена 11 грудня 2000 року: «Для Снейпа зробили капелюх. Капелюх?» Дякую актору, що це ніхто крім нього не побачив 😉 Тут, в першу чергу, чоловік, котрий веде ці щоденники і описує все, що його турбувало — робота, дім, трафік великого міста, політика, театр, ролі в кіно/театрі, бардак в житті, друзі, сім'я, кохана жінка. І про жінку - щороку згадка за 31 січня - день народження його дружини. Як сказано в анотації, його вважали актором, перед чиєю харизмою не встоїть жодна жінка, — а він пів століття був непохитно вірний Рімі. Чисто моя думка, та таких вірних чоловіків вже немає 😫 Ця книга.. Це не трилер, що читається на одному подиху, а життя що пливе своїм ходом і, мов плівка старої кінокамери, кадр за кадром показує звичайні дні, випадкові зустрічі, радощі й розчарування — без монтажу і без спроби зробити історію драматичнішою, ніж вона є. П.С. Знаю, що багато хто це знає — фаталізм у його житті. 14.01.2010 знімали сцену «Останній подих Северуса Снейпа», і рівно через 6 років актора не стало. День в день 😭

Я фанат «Гаррі Поттера» і все що з ним пов'язано. Дуже подобається Алан Рікман. Книга "Шалено, глибоко" - це щоденники, які охоплюють понад 25 років життя видатного актора. Цікаво читати про залаштункове життя, але для мене трохи нуднувато. Дуже багато імен, що я вже почала плутатись…

Класна книга, багато кому нудна, але ж це його записи, щоденник, мені сподобалось ?

дуже символічно... щоденники Алана Рікмана я дочитала саме річницю коли талановитий актор та режисер пішов із життя... Перед початком читання, я чула фрази - «очікував щось інше», не так собі уявляла», але для мене - це була прогулянка з улюбленим актором по його життю. Щоденники він писав для себе, тому очікувати що це буде художка розрахована на читача, яка буде робите все щоб тримати твою увагу - не варто. Ці записи Рікман робив для себе, а нам просто «дозволили» заглянути у його життя. Можливо, якщо Алана Рікмана знати лише за роль Снейпа, то книгу не варто читати, бо будете очікувати багато про ГП і його захват від цієї ролі, але не все так) Проте мені, яка знає і бачила більшу частину його фільмів - було цікаво «пережити» ці події, зрозуміти як проходило життя актора, його відчуття від різних ролей та прості будні. Мені було цікаво читати, хоча так, часом дуже багато прізвищ та імен і не завжди ти всіх знаєш, але це не є проблема. Особливо цікаво читати коли ти знаєш і бачив фільм, який зараз будуть, на сторінках книги, знімати) Чим ближче до 2016 року, тим повільніше мені книга читалася, оскільки ти ніби відтягував ті останні його записи. А завершальні сторінки від Ріми Гортон - «добили» просто Один нюанс, що останні сторінки - це декілька записів із ранніх щоденників, які б я, наприклад, беручись читати книгу вперше, спочатку прочитала б їх, а вже потім початок, бо після слів Ріми важко читати ще записи...

Якщо очікуєте від книги закулісся зйомок поттеріани, не беріться за неї! Згадки є, але доволі побіжні, іншим своїм проєктам Алан приділяє значно більше уваги. Якщо очікуєте біографічної розповіді про становлення автора, не беріться! Це саме щоденники) Але так я корову не продам)) а книга класна, просто не кожному прийдеться до смаку. Тут можуть зустрічатися глибокі роздуми і спостереження, а можуть бути записи з категорії «купив міксер». Багато подорожей, заходів, зустрічей. Якісь ні про що не скажуть, бо будуть незнайомі учасники, а якісь наповнять теплом, як танці у італійському містечку з незнайомцями. Незвичні враження від читання – ніби зазираєш у життя іншої людини і з окремих розрізнених записів складаєш цілісний образ і у підсумку лишається сум, що людини, яку ти собі живо уявила, вже немає, а ви знаєте, як він переймався серйозними суспільно-політичними та професійними проблемами, або ж просто страждав від того, що дещо піднабрав ваги чи забув щось із речей прихопити у подорож, або ж що ремонт пилосмоком витягує кошти з гаманця. Захоплена багатогранністю, ерудованістю, людяністю, принциповістю, вмінням помічати найдрібніші деталі та цінувати життя. А як Алан вмів характеризувати людей – відмітити щось позитивне, це одне, а ось тонко відмітити негативне, роблячи це інтелігентно і зі смаком – треба особливе вміння, окреме задоволення отримувала від таких ремарок. Кохана жінка на сторінках щоденника трапляється нечасто, але тепло згадок і безмежна повага і захоплення насичують кожен запис. Це ж стосується і згадок по матір, вразив опис прощання з нею. Відверто кажучи, Алан Рікман відомий мені став лише за легендарною роллю Снейпа, але після цієї книги зрозуміла, що хочу передивитися інші його роботи, а також ті роботи, Аланові враження на які зацікавили до перегляду.

Давайте одразу - це не та книга, яку треба оцінювати. Це не історія, не біографії, це саме щоденники реальної людини: дата - запис. Все) Думаю, це важливо зазначити, бо бачила відгуки, де багато хто писав, що їм було нудно читати) Але я скажу інше. Я кайфонула! Я дуже повільно розтягувала ці мемуари і читала їх тоді, коли мозку хотілося відпочити від якихось насичених подіями історій. Мені завжди цікаво знайомитися з думками та життям відомих особистостей і зазначати, що вони такі ж самі звичайні люди, як і ми з вами ? Було відчуття, наче я слідкую за життям мого давнього друга) Багато цитат запало мені в душу (і у нотатник теж ?). Інтелектуальний гумор - це те, що супроводжує ці щоденники весь час ?? В кінці буде лірично, а ще "шалено, глибоко, іронічно, щиро. Де не кожен день - свято, але кожен - життя" ? Тому, якщо готові до такого відпочинку - купуйте, читайте і знайомтеся ближче не тільки з геніальним актором, але й з чудовою людиною)

ЗАзирнути залаштунки британського театрального та кіножиття. Швидко пересуватись між зйомками. Таксі-Кінгс-Кросс-аеропорт-літак-інший кінець світу. а за три дні - знову те саме тільки назад. До Лондона. Я прожила з актором ці роки, які він описував. І ні, ви не знайдете в книзі багато фактів про зйомки Гаррі Поттера. Навіть більше - він хотів це все кинути. Піти з проєкту, який для нього був ярмом на шиї. Ця книга ТОЧНО не для шанувальників ГП (Вам до Тома Фелтона). Точно не для тих, хто знає актора виключно за роллю Северуса або ж "мудака з "Міцного горішка". Кожну свою роботу він ставив під сумнів. Не згадаю, чи був взагалі задоволений хоч одним своїм фільмом, театральною постановкою. Дуже самокритичний. Хоча критику відхоплювали, насправді, всі навкруги) Добрий Грінч. Саме така думка була в моїй голові. З Аланом Рікманом цікаво було гуляти вуличками Лондона, відвідувати Савой чи йти за покупками до Селфріджес. Обирати колір стін в будинку чи вирушати в їхній з дружиною італійський будиночок. Не висипатись через ранні підйоми та сидіти в образі чарівника годинами і чекати свого виходу в кадр. Виходити на червоні доріжки, а потім тікати з прем"єри чорним ходом. Дякую, містере Рікмане. Не дивлячись на деяку недооціненність світом Вас як актора, Ваші щоденники достатньо глибоко розкривають Вас, як людину.