Якщо очікуєте від книги закулісся зйомок поттеріани, не беріться за неї! Згадки є, але доволі побіжні, іншим своїм проєктам Алан приділяє значно більше уваги.
Якщо очікуєте біографічної розповіді про становлення автора, не беріться! Це саме щоденники)
Але так я корову не продам)) а книга класна, просто не кожному прийдеться до смаку. Тут можуть зустрічатися глибокі роздуми і спостереження, а можуть бути записи з категорії «купив міксер». Багато подорожей, заходів, зустрічей. Якісь ні про що не скажуть, бо будуть незнайомі учасники, а якісь наповнять теплом, як танці у італійському містечку з незнайомцями.
Незвичні враження від читання – ніби зазираєш у життя іншої людини і з окремих розрізнених записів складаєш цілісний образ і у підсумку лишається сум, що людини, яку ти собі живо уявила, вже немає, а ви знаєте, як він переймався серйозними суспільно-політичними та професійними проблемами, або ж просто страждав від того, що дещо піднабрав ваги чи забув щось із речей прихопити у подорож, або ж що ремонт пилосмоком витягує кошти з гаманця.
Захоплена багатогранністю, ерудованістю, людяністю, принциповістю, вмінням помічати найдрібніші деталі та цінувати життя. А як Алан вмів характеризувати людей – відмітити щось позитивне, це одне, а ось тонко відмітити негативне, роблячи це інтелігентно і зі смаком – треба особливе вміння, окреме задоволення отримувала від таких ремарок.
Кохана жінка на сторінках щоденника трапляється нечасто, але тепло згадок і безмежна повага і захоплення насичують кожен запис. Це ж стосується і згадок по матір, вразив опис прощання з нею.
Відверто кажучи, Алан Рікман відомий мені став лише за легендарною роллю Снейпа, але після цієї книги зрозуміла, що хочу передивитися інші його роботи, а також ті роботи, Аланові враження на які зацікавили до перегляду.

"Якщо ми не живемо в чиїйсь пам'яті, то чи живемо взагалі?"

Звертаю увагу: якщо вас тригерять згадки сусідів (хай не прямі, але через літературу), на їхню наявність треба зважати.

Аплодую історії, створеній паном Ґосподіновим - вмістити стільки ідей у невеличкий за обсягом твір, майстерно переплести особисті питання і національно-політичні, зробити це легко і так, що відмічаєш цитату за цитатою, часом іронічно і в той же час місцями щемко, треба було добряче попрацювати!
І хоча автор писав крізь призму болгарського світогляду та культурних особливостей (до свого сорому зазначу, що не дуже була обізнана), та читалось ніби про наші реалії - тільки-но заміни кілька прізвищ. Дається взнаки пострадянська спадщина (на щастя в нас хоч власного мавзолею не було🫣). Цікаво, що автор, зачепивши достатню кількість європейських країн, оминув Україну. Тут є про що подумати, але мені припала до душі думка, що це нині не на часі, адже коли книжкові європейці обирали, у якому часі в минулому воліли б жити, українці виборюють право за майбутнє.

Крім суспільно-політичних питань автор, як я зазначала, зачепив особисте і відштовхувався від проблеми втрати людьми пам'яті та самотності. Цей аспект мене дуже зачепив, виліз, схоже, мій підсвідомий страх, що зробило читання доволі болісним. Відкладала книгу і поверталась. Так історію, що фактично можна поглинути за пару днів я розтягнула майже на два тижні.

Не гарантую, що вам сподобається. Можливо, буде незрозуміло. Дуже ймовірно, що виникне купа питань і думок. Але раджу не оминути увагою - це неординарний досвід та ще й знайомство з непопулярною найіональною літературою
(ну правда ж, знайомством з творчістю скількох представників болгарської літератури можете похвалитися?)

Це Каррізі, і характерна для автора гра з реальним та містичним. Це якісно . Це тримає увагу і змушує шукати варіанти розвитку подій.

Тим не менш, завершила книгу із відчуттям, що мені чогось не вистачило. Губилась у роздумах, чи це тому, що лише перша частина з 4, де головним героєм є психолог -гіпнотизер П’єтро Джербер. Або ж це певна начитаність, бо здавалось, передбачала основні сюжетні повороти і не була надзвичайно здивована у фіналі. Проте, продовжуючи повертатись думками до книги, зрозуміла, що насправді, автор навмисно лишив читача сам на сам зі своїми теоріями, а їх, як виявилось, може бути не одна - і це чудово, бо події розкрилися у іншому світлі. І це перевернуло думки про книгу!
Варто читати поціновувачам відкритих фіналів та побудов власних гіпотез розвитку подій. Враховуйте, що велика ймовірність виникнення бажання терміново читати продовження 😄