Ось і прочитана ще одна книга з серії "Путівник по Галактиці для космотуристів". Вона була так само ексцентрична, оригінальна, несподівана, трохи божевільна й дуже дотепна. Однак, було й декілька відмінностей, не всі з яких, на мою думку, пішли їй на користь. По-перше, цього разу кількість основних дійових осіб була значно меншою. Усе крутилось навколо Артура Дента, його нової знайомої Фенчьорч (дуже особлива дівчина ?), і значно меншою мірою його давнього приятеля з маленької планети неподалік зірки Бетельгейзе - Форда Префекта. Наприкінці мигцем згадали про неповторного Марвіна. А от Зафода з Трілліан, на жаль, залишили поза увагою. По-друге, кількість сюжетних ліній скоротилась. Поменшало й динаміки. Зате більше уваги приділили почуттям, зокрема, не мало її зосередилось на романтичних аспектах. Врешті, ще однієї вагомою відмінністю стала, скажімо так, 'приземленість' розповіді. Не зважаючи на все сказане, цікавинок тут не бракує, випадковостей і збігів обставин попри будь-яку логіку та всупереч теорії ймовірності теж. Тут ви зможете дізнатись, наприклад, про Бога Дощу, про парочку, що весело проводить час, левітуючи над містом, про ексцентричний вивернутий дім, про загадкову подію, пов'язану з дельфінами і чудовий сріблясто-сірий скляний акваріум, що Форд несподівано отримав у подарунок… Словом, попри усі плюси й мінуси, бажання дочитати завершальну книгу серії аж ніяк не поменшало. Тому далі буде ?. Дуже сподіваюсь, що усі сюжетні лінії будуть логічно завершені, а питання нарешті отримають відповіді.

⚠️ В першому абзаці згадуються події попередньої книги ⚠️ В попередній частині серії після недовгого перепочинку в ресторані на краю Всесвіту шляхи наших героїв волею випадку розійшлись. Форд Префект і Артур Дент потрапили спершу на ковчег колонізаторів, яким населення однієї планети спекалось своєї 'найпродуктивнішої' третини (жаль, що нам з деким так не можна зробити ?). А згодом зореліт гримнувся на цілком непримітну зелено-блакитну планету, яка кружляла навколо невеликого жовтого, забутого усіма сонця у непозначеній на карті глушині занедбаного закутку Західного спірального відгалуження Галактики ?. І ніби цього було недостатньо, вони опинились в дуже-дуже-дуже далекому минулому ?. А ось Зафоду і Тріліан пощастило більше, вони матеріалізувалися на капітанському містку зорельота "Золоте серце". Попереду їх чекала зустріч з людиною, яка править Всесвітом. Ох, які були очікування! Ось тільки правитель Всесвіту виявився… ем… скажімо, дуже неординарною особистістю ?. Розчарування та й годі, як і спроба Форда з Артуром розгадати таємницю числа "42" ?. Це щодо попередньої книги. Щодо даної, то тут подій не менше й життя героїв далеко не простіше. Хочете дізнатись, як Артуру з Фордом вдалось вибратись з далекого минулого? А про те, що не поділили Тріліан і Зафод? І де стільки часу пропадав Марвін? Про часові аномалії й неконтрольовані подорожі в часі; про те, як навчитися літати; про корабель на корчмоматичній тязі (ага, від слова "корчма"); про нову місію творця Землі; про те, чому Артур Дент став ціллю особистої вендети; як воно, побувати на багаторічно безперервній летючій вечірці; що це за нашестя білих роботів і до чого тут гра крикет? А ще буде нагода отримати уроки стародавньої історії Галактики та спостерігати за спробами врятувати Всесвіт ?… Розповідь стає все химернішою і химернішою, що, однак, не виключає спроби наукового й логічного обгрунтування всіх подій і явищ. Всі незначні деталі і ліричні відступи зрештою стають на місця і вкладаються в загальну картину розповіді. Багато гумору, багато несподіванок, багато актуальних тем. В цілому книга ні в чому не відстає від попередніх у серії, а я вже сприймаю їх як окремі епізоди книжкового серіалу ?.

⚠️ Якщо ви не читали "Путівник по Галактиці для космотуристів", то даний відгук читайте хіба на свій страх і ризик, бо не згадати сюжет першої частини просто неможливо. ⚠️ Отже, Землю було знищено вогонами якраз перед розкриттям найбільшої таємниці Всесвіту - правильного Одвічного запитання "Про Суть Життя, Існування Всесвіту і про Все Інше". Так-так, саме питання є загадкою, бо відповідь вже добре відома, але без правильного питання вона позбавлена будь-якого сенсу. Комусь, вочевидь, було дуже вигідно, щоб загадка так і залишилась не розкритою. Після знищення планети в живих залишилось лише двоє землян - нічим непримітний Артур Дент, врятований в останню мить своїм товаришем Фордом Префектом (який виявився вихідцем з однієї маленької планети неподалік зірки Бетельгейзе) та Тріліан - помічниця двоголового та трирукого Зафода Бібльброкса, тепер уже колишнього Президента Імперського Галактичного Уряду. Саме про цю четвірку і йдеться в "Ресторані «Кінець світу»". Компанію їм складає Марвін - робот з маніакально-депресивним психозом, що усім своїм виглядом демонструє повну безнадію. Після низки шалених, смертельно небезпечних і геть неймовірних пригод та авантюр у попередній книзі, їх чекає ще більше усього незвичайного і не менш небезпечного попереду. По-перше, декому дуже кортить довести справу ліквідації Землі й землян до кінця. По-друге, Зафод теж стоїть декому поперек горла, хоч спершу і сам не до кінця розуміє чому. Окрім головних персонажів, в романі не менш важливими є безліч різноманітних артефактів, теорій і речей. Наприклад, 150-метровий білий космічний корабель "Золоте Серце", обладнаний Двигуном Нескінченної Непередбаченості, що може долати міжзоряні відстані за незначну долю секунди. І ніякого стрибка у гіперпростір, жодної потреби в гіперпросторових магістралях, справжнє диво техніки й дуже жадана річ. Наступний артефакт, що був важливим елементом першої книги й у другій не здає позицій, є "Путівник по Галактиці для космотуристів": "Електронний довідник. Тут є всі відповіді на будь-які випадки". Не слід, звісна річ, забувати і про неймовірний заклад "Тисяча шляхів" – ресторан на краю Всесвіту. Він збудований на уламках планети, яку огорнуто величезним захисним часовим полем і перенесено у майбутнє саме на момент припинення існування Всесвіту. Грандіозне видовище! А скільки тут ще різноманітних технологій, теорій, припущень, філософії, хитросплетіння причин і наслідків, непередбачуваних взаємозв'язків й несподіваних поворотів і відкриттів ?. Неможливо передати словами всі закладені у книгу сенси, думки й ідеї, щедро приправлені витонченим гумором. Парадокси, загадки, тонкі натяки, сатира, іронія і неприкритий сарказм рясно приправляють кожнісіньку сторінку розповіді. Я чесно намагалась скласти перелік розглянутих тем і виписати цікаві актуальні цитати, але швидко здалась. По-перше, їх дуже багато. По-друге, не хотілося зайвий раз відволікатись від читання. Це одна з тих книг, якою хочеться просто насолоджуватися. P.S.: 42 ???

Довго вагалась, як написати цей відгук. Він міг би вийти дуууже довгим і навряд чи хтось дочитав би його до кінця. Зате можна було б написати про всі його особливості, підняті питання, доречні зауваження, кумедні ситуації, весь сарказм та іронію, явні і приховані сенси, а також виписати купу влучних цитат. Але мені не хочеться спойлерити сюжет ані на грам, тому відгук буде коротким ?. Я б охарактеризувала книгу як гумористичну пригодницьку наукову фантастику. Це таке собі легеньке ненав'язливе чтиво, що примудряється однак проїхатись по безлічі соціальних, політичних, бюрократичних, філософських і т.д. питань, щедро приправляючи усе це неперевершеним гумором. Чого тільки вартий робот з маніакально-депресивним психозом ?! Якщо існує просто мізерна ймовірність, що трапиться якась екстраординарна подія - знайте, що у книзі вона обов'язково трапиться. Неймовірні співпадіння тут цілком закономірні й абсолютно неуникні. Якщо тільки диво може змінити хід подій - ось і воно! Але якщо зазвичай у книгах чи фільмах в останню мить героям вдається зупинити катастрофу - це точно не про цю історію. Словом, вона ламає всі звичні шаблони й закручує сюжет всупереч усім законам логіки і теорії ймовірностей. Книга цікава, дуже легко читається, суттєво покращує настрій (посмішка при читанні ні на мить не сходила з обличчя), але при цьому їй вдається бути мега влучною й немов катком проходитися по гострих суспільних питаннях. Без жодних вагань берусь читати продовження.

? «Якщо цього ранку ви вже зробили дев’ять дурниць, чому б не округлити рахунок і не пообідати в Міллівейз — ресторані Кінець Світу!» ? Дуглас Адамс. “Ресторан Кінець Світу” (Друга частина вже культового «Путівника Галактикою для космотуристів») Ця книжка — справжній квиток назад у ту шалену, неймовірну атмосферу першої частини та до моїх улюблених персонажів: землянин Артур Дент, космотурист Форд Префект, харизматичний вже-не-президент Галактики Зафод Бібльброкс, розумна Тріліан та, звісно, мій фаворит — вічно депресивний, але напрочуд геніальний робот Марвін ? Тепер наші герої не тільки мандрують просторами Галактики, а ще й подорожують у часі. І, як завжди, за фірмовим британським гумором Адамса ховаються філософські роздуми, дотепна сатира та гіперболізовані проблеми сучасного суспільства. Це той випадок, коли читаєш і смієшся, а потім — зупиняєшся, ловиш себе на думці: «Аж надто знайомо... Хм...» Адамс сміливо виводить абсурд людської поведінки на космічний рівень — можливо, щоб хтось посміявся, а хтось (раптом!) таки замислився ?‍♀️ ? Фантастика, яка не лише розважає, а й м’яко штовхає до роздумів. А ще — це безперервний потік чудернацьких пригод, нелогічної логіки та щедрої порції британського гумору. Обов’язково дочитаю всю серію, бо не хочеться покидати цей божевільний, але такий цікавий Всесвіт ?

«Без паніки!» — саме це сказала собі я, коли зрозуміла, що всі мої плани на наступний місяць (а, можливо, й не тільки місяць) зруйнувалися. Терміново треба було прочитати щось аж ніяк не сумне, не трагічне, не драматичне — аби ще й книжками не заганяти себе у безодню депресії. І тут моя люба подруга дарує мені жовтеньку мініатюрну книжечку з написом «Без паніки!» на обкладинці ? Що це буде надзвичайно цікаве читання, я зрозуміла вже з трохи сумбурної, але дуже захопливої передмови автора. У самому ж «Путівнику...» Адамс неймовірно закручує сюжетні перипетії. Пригоди головних героїв, Артура Дента та Форда Префекта, настільки карколомні, що тільки й диву даєшся — як таке взагалі можна було напридумувати? Беззаперечною родзинкою (навіть не просто родзинкою, а родзинищем) книжки є гумор — а ще іронія та сатира. Гумор тонкий. Інколи не надто тонкий. Гумор, який властивий лише британцям. «Форд Префект ніяк не міг збагнути, чому люди мають звичку постійно констатувати очевидне. Наприклад, "сьогодні чудовий день!" або ж "як ти підріс!", чи "люба, ти впала в колодязь, як ся маєш?" Щоби якось пояснити цю дивацьку поведінку, Форд навіть вигадав свою теорію. Аби язик не окоцюбів, людям треба постійно його тренувати. Але через кілька місяців глибоких роздумів і уважного спостереження довелось цю теорію відкинути. Її місце зайняла інша теорія, згідно з якою виходило: якщо людська істота не ляпатиме постійно язиком, до роботи може долучитися мозок. Але й від неї довелося відмовитись як від деструктивно-цинічної.» У цій маленькій книжечці Адамс встигає побіжно й майже непомітно розповісти і про буденність, і про життя, і про Всесвіт, і про купу філософських (і не дуже) речей. Ну й — тссс — спойлер: наші герої таки дізнаються відповідь на Основне Питання про життя, Всесвіт та все інше. Ремарки автора додають історії ще більше шарму й гумору. Хоча куди вже більше? ? Загалом — усім, хто ще не читав, дуже раджу нарешті познайомитися з «Путівником»! Якщо у вас поганий настрій — книжка точно підбадьорить. Маю надію, що мало хто впізнає себе у персонажі робота Марвіна ? А якщо настрій у вас і так хороший — буде ще кращий, гарантую! А я тим часом планую переглянути екранізацію 2005 року. ✨

?Нема сенсу утримувати себе від божевілля. Іноді краще розслабитись і зберегти глузд до найкращих часів.©️ Це третя частина гумористично-фантастичної серії "Автостопом по Галактиці". Герої ті самі, а от проблеми наростають. Землянин Артур Дент приходить у себе десь на початку часів. За кілька років його знаходить космотурист Форд Префект, з яким вони разом мандрують крізь час і простір до початку усього, Криккіту. Населення цієї планети вірить "у мир, справедливість, мораль, культуру, спорт, родину, сімейні цінності, а ще - у ліквідацію усіх інших форм життя". ?‍♀️ Нікого не нагадує? От диву дивуюся, звідки ті фантасти брали такі пророчі ідеї, чи може вони мали якийсь телепорт, крізь який зі свого часу моталися у недалеке майбутнє? Ця книга мені сподобалася трохи менше за 2 попередні, надто вже багато безглуздя, хоча... Якщо провести паралелі, задуматися у який час ми живемо, з якими проблемами стикаємося і як виживаємо поруч із такими сусідами, то може все й логічно? Може нашим всесвітнім організаціям варто запозичити рішення, яке оголосив міжгалактичний суд щодо криккітян-ксенофобів? Чи може краще найняти купку космотуристів, які зможуть захистити життя, Всесвіт та все інше?

?А може, світ завжди був трохи божевільним, тільки я цього не помічав?(С). ?Як щодо вибухового поєднання космічної фантастики та відмінного англійського гумору? Хіба таке можливо? Ще й як! Хоч це й призвело до того, що автор загруз у боргах та розпачі. До того ж, за його словами, це трилогія, що складається з п'яти частин. Ну, Ви вже зрозуміли, що логіка та непередбачуваність чудово вживатимуться в сюжеті. ?Одного ранку, у четвер, землянин Артур Дент довідався, що його будинок підлягає знесенню. Рішення про це було прийняте ще півроку тому і вивішене на дошці оголошень, десь на запилюженому горищі якоїсь чиновницької організації. Так склалося, що на цей же день було заплановано знищення планети Земля. Так-так, і рішення було прийнято ще 50 років тому, і вивішене десь на закапелках Галактики. Отже, обидва оскарженню не підлягають! ?Від знищення разом із будинком та планетою Артур був врятований другом Фордом Префектом, який зовсім випадково (чи ні?) виявився космотуристом. А для вдалої подорожі що потрібно? Правильно, путівник і рушник! (не питайте, а краще читайте). На цю парочку чекають: ?карколомні пригоди автостопом по Галактиці ?вогони-бульбоїди, що ніби списані з уzzьких ?‍?Двигун Нескінченної Непередбачуваності ?президент-утікач ?робот з депресією ❓️відповідь на найважливіше питання Всесвіту ?найрозумніший вид еволюції ?планети на замовлення ❗️повна відсутність паніки ?Мені траплялася безліч відгуків на гумористичне фентезі Террі Пратчетта і жодного - на серію "Автостопом по Галактиці". Хай пробачать мені пратчеттомани, але гумор Дуґласа Адамса сподобався мені значно більше! А Ви читали чи дивилися фільм? До речі, 4 місце у рейтингу #200книг_bbc.