Сектор

Юрій Гадзінський – нове ім’я в сучасному українському горорі, що належить химерному дослідникові темних граней людського єства, який нещодавно почав ділитися власним мороком з іншими. Коли реальність стає похмурішою за будь-яку вигадку, на світ з’являються його історії. Письменник вважає, що справжній жах – це те, що у людини всередині. Хоча його оповіді й не обходяться без зовнішньої загрози.

Творчість Юрія Гадзінського вирізняється психологічно переконливими персонажами, саме тому його історії так легко проникають до свідомості читача і надовго там залишаються. За словами самого автора, йому подобається дарувати людям власні кошмари та химерні вигадки, інколи – сновидіння. Тож запрошуємо до світу «Сектора» – жаского, непоясненного і дивного.

Роман у новелах «Сектор» – незвичне для нашого літературного ландшафту поєднання сучасного горору та фантастики, що застерігає від необдуманої наукової цікавості та легковажності, з якою людство інколи намагається зазирнути у виміри, куди дивитися не варто.

Це сталося, як завжди, раптово і несподівано – у місті Шевченко оголосили негайну евакуацію у найстисліші терміни. Нікому нічого не пояснивши, людей поспіхом вивозили евакуаційними автобусами, а місто одразу закрили, відгородивши від решти світу колючим дротом і військовими блок-постами.

Усе почалося зі спалаху. Його феномен, причини і те, який насправді він справлятиме вплив на реальність, звісно ж, не прокоментували – про це не прийнято говорити, а тих, хто надмірно цікавився питанням Сектору, змусили замовчати. Тепер місто Шевченко – чорна діра на мапі. Туди не ходять, там пустка, пропаща територія, заборонена зона. Та все одно долинають чутки про моторошні химерні дива і непояснювані речі, що здатні позбавити розуму кожного, хто, попри заборону, спробує туди потрапити. Офіційно у Шевченкові нікого немає, але дрижить асфальт, щось рухається на покинутих дорогах, клубочиться у порожніх вікнах мертвих будинків, а в тіні до часу невидимої катастрофи прокинулося те, чого не мало бути у цій реальності.

Кажуть, зона Сектору розширюється – повільно, майже непомітно, але невпинно і незворотно. Кажуть, що колись усе може стати Сектором. Але, найімовірніше, це просто чутки…