Замок Камелот і Круглий Стіл, король Артур і чарівник Мерлін, звитяжні лицарі Трістрам і Ланселот, королева Ґвіневера і Фея Морґана, меч Ескалібур і Святий Ґрааль — навряд чи знайдеться хтось, для кого ці імена та назви є лише порожнім звуком. На сторінках роману «Смерть Артура», скомпільованого сером Томасом Мелорі в другій половині XV століття під час його перебування у в’язниці, оживає вже майже забутий світ лицарства, мужності, магії та слави (цьому оживленню значною мірою сприяє і декаданська графіка неперевершеного Обрі Бердслея). Саме про цей твір Едмунд Чемберс сказав: «Жоден витвір уяви, за винятком “Енеїди”, не зробив більше для формування національної легенди», а нам зостається хіба що додати — «...і для формування світової легенди також».
Нацкешбек
Котолог
