У новій книжці Людмили Таран ми занурюємося у світ жіночих переживань, емоцій, спогадів, а самі героїні є дуже реальними і близькими.
Ось молода художниця їде на Закарпаття малювати замок, але дорогою знайомиться зі старшим чоловіком, і невідомо, чи стане це знайомство чимось більшим. Ось жінка відповідає на несподіваний телефонний дзвінок і чує голос, який багато років тому був дуже рідним. Ось інша жінка їде у Париж і навіть не уявляє, хто влаштував їй цю поїздку й кого вона там зустріне. А хтось проживає війну — з усіма її загрозами й страхами, і, як ніколи, в такий час відчувається важливість якщо не підтримки усього світу, то хоча б обіймів коханих, рідних і друзів. Бо через роки, відстані, навіть через війну наше життя пише свої сюжети, закони і правила, й воно триває навіть попри випробування.
