Три зими

RDT оцінка
9.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
В наявності
єПідтримка
160 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
160 грн
1
Про товар
Код товару
209327
Оригінальна назва
TRI ZIME
Перекладач
Алла Татаренко
Кількість сторінок
128
Формат (мм)
210 x 150
ISBN
9786175530641
Опис

П’єса «Три зими» відомої хорватської драматургині Тени Штивичич  розповідає про чотири покоління загребської родини та будинок, в якому вони живуть. Ключові моменти цієї родинної саги пов’язані не лише з історію героїв твору, але й з історією їхньої країни та Європи: 1945 рік – завершення Другої світової війни, 1990 рік – початок процесів розпаду СФРЮ, 2011 рік – підписання договору щодо приєднання Хорватії до ЄС. 

Головними дійовими особами п’єси є жінки, які шукають власних шляхів на бездоріжжі історії. Читач (і глядач) «Трьох зим» має нагоду замислитись, чи бажає він у пошуках емансипації дивитися в минуле як пасивний спостерігач, чи хоче стати активним учасником історії, якою б драматичною вона не була. П’єса «Три зими» з успіхом ставиться на багатьох європейських сценах.

Враження читачів
RDT оцінка
9.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Експерт Readeat
9
23.05.2025
Ще один чудовий зразок драматичного твору, який я з великою цікавістю прочитала і, безумовно, хотіла би побачити на сцені.

Про що? Драма хорватської письменниці опискє знакові події в житті чотирьох поколінь однієї загребської сім'ї:
1945 - закінчення війни, руйнування старої Хорватії, що чинила злочини на боці Німеччини. Представники старих правлячих класів та нові комуністичні засади, партизани та мобілізовані. Але гуманність не зникла.

1990 рік - початок розпаду Югославії, політичні течії, підготовка до воєнного протистояння. Час, коли політика руйнувала родинні та дружні зв'язки. Час докорінних змін

2011 - рік вступу до Євросоюзу, брутальне вирішення побутових проблем, криза соціальних норм та міжособистісних стосунків. І начебто у порівнянні з попередніми кризами ця не мала бути настільки знаковою, але критична маса накопичилася

Окремим персонажем драми є будинок. Спочатку він належав родині Амрушів, які свого часу вигнали служницю Моніку разом з новонародженою дитиною. Потім ця дівчинка перетворилася у жінку, пішла у партизани та отримала можливість вибрати собі житло. І вона вибрала саме це. Разом ще з двома родинами.

Втім, Кароліна Амруш, донька колишнього господаря, що почала жити з ними, постійно повторювала, що цей Будинок по праву належить їм, то ж через два покоління після заселення ця думка трансформувалася в дію.

А ще ми зануримося в інші соціально-побутові проблеми, що переживала ця родина разом з усією країною протягом цих майже 70 років: виїзди за кордон, політичне протистояння, побутове насилля, несправедливість життя, друзі-вороги, війни.

"Я не шкодую. Я можу дивитися на себе у дзеркало. Я не як деякі, що мусять боятися, щоб хтось не згадав, якими вони були. Ті, що люблять казати, що під час війни важать інші правила. Ні, не важать. Просто люди звикають до такого аморального часу, і він стає для них нормальним. І вони не беруть до уваги, що одного дня все мине і що вони тоді будуть змушені пояснювати. Звідки в них спливла ця кровожерна, егоїстична суть і чому вони їй дозволили так розгулятися."

Твір, що примушує думати. Щиро рекомендую.