Андрій Чайковський (1857—1935) — найбільше відомий зі школи своїми пригодницькими повістями про часи Козаччини. Зокрема повість «Віддячився» (1913) занурює у побут Запорізької Січі очима врятованого від татар кучерявого дітвака Івася. Романтичний стиль оповіді пробудить теплі спогади про славну козацьку минувшину.
Натомість «Четверта заповідь» (1930) вибудовує образи галицького життя початку ХХ століття. Тут спостерігаємо протистояння батька-«мужика» і сина, що от-от стане священником. Чайковський через оповідь зважує непорушність заповіді про безумовну повагу до батьків. Обидва тексти у жвавому стилі занурюють у колорит епох і спонукають йти з героями пліч-о-пліч.
