Територія команчів

Коротка, але дуже сильна книга про будні військових репортерів на війні. Хоча “Територія команчів” не є автобіографічною на 100%, проте автор використовує у ній епізоди з власного журналістського досвіду, адже Перес-Реверте сам протягом двадцяти років працював у різних “гарячих точках”, у т.ч. й у Боснії, про збройний конфлікт у якій йдеться в книзі. Про певну автобіографічність роману свідчить також наявність на його сторінках реальних осіб, з котрими автор там працював або зустрічався.

Територія команчів - це “нічийна земля” на війні, місцина, котра прострілюється снайперами та ніким конкретно не контролюється. Там потрібно ходити максимально обережно, притискаючись до стіни або зачувши будь-який сторонній шум одразу лягати на землю. А ще краще там взагалі не ходити. Чимало кілометрів української землі нині це територія команчів. А з сучасними технологіями використання fpv-дронів вже навіть у тилу не можна почуватися безпечно - “територія” значно розширилася.

Ніби й дивно в наших невеселих реаліях читати книгу про війну. Але прочитав. Дія роману відбувається географічно лише в одному місці й протягом лише одного дня, проте чимало сторінок зайнято спогадами та роздумами автора про різні випадки, іноді смішні, частіше навпаки, в інших країнах, на інших війнах. Ми, українці, нині замкнулись на своїй біді, і це природно, але читаючи Переса-Реверте, розумієш, що “це ж було вже”. Спалені села, знищені бомбардуванням міста, тисячі біженців на дорогах та вулицях, звіряча жорстокість противника до полонених та цивільних, голод та смерть… Одним словом, війна. Автор описує її ніби спокійно, місцями навіть з чорним гумором, проте його відраза до війни відчувається. Не дивно, що практично одразу після виходу “Території команчів” А. Перес-Реверте покинув журналістику та повноцінно став займатися письменництвом.

Моя оцінка - 9 з 10. Тяжко, сумно, але сильно.