Артуро Перес-Реверте

Коротка, але дуже сильна книга про будні військових репортерів на війні. Хоча “Територія команчів” не є автобіографічною на 100%, проте автор використовує у ній епізоди з власного журналістського досвіду, адже Перес-Реверте сам протягом двадцяти років працював у різних “гарячих точках”, у т.ч. й у Боснії, про збройний конфлікт у якій йдеться в книзі. Про певну автобіографічність роману свідчить також наявність на його сторінках реальних осіб, з котрими автор там працював або зустрічався.

Територія команчів - це “нічийна земля” на війні, місцина, котра прострілюється снайперами та ніким конкретно не контролюється. Там потрібно ходити максимально обережно, притискаючись до стіни або зачувши будь-який сторонній шум одразу лягати на землю. А ще краще там взагалі не ходити. Чимало кілометрів української землі нині це територія команчів. А з сучасними технологіями використання fpv-дронів вже навіть у тилу не можна почуватися безпечно - “територія” значно розширилася.

Ніби й дивно в наших невеселих реаліях читати книгу про війну. Але прочитав. Дія роману відбувається географічно лише в одному місці й протягом лише одного дня, проте чимало сторінок зайнято спогадами та роздумами автора про різні випадки, іноді смішні, частіше навпаки, в інших країнах, на інших війнах. Ми, українці, нині замкнулись на своїй біді, і це природно, але читаючи Переса-Реверте, розумієш, що “це ж було вже”. Спалені села, знищені бомбардуванням міста, тисячі біженців на дорогах та вулицях, звіряча жорстокість противника до полонених та цивільних, голод та смерть… Одним словом, війна. Автор описує її ніби спокійно, місцями навіть з чорним гумором, проте його відраза до війни відчувається. Не дивно, що практично одразу після виходу “Території команчів” А. Перес-Реверте покинув журналістику та повноцінно став займатися письменництвом.

Моя оцінка - 9 з 10. Тяжко, сумно, але сильно.

Фалько, Лоренсо Фалько...
⠀
Я не спроста починаю з алюзії на Бонда, бо Артуро Перес-Реверте часто грається з історіями про найвідомішого шпигуна світу. Фалько - як іспанський Бонд.
⠀
Події відбуваються під час громадянської війни в Іспанії, і щоб було зрозуміліше, про що йде мова, варто оновити свої знання на цю тему. Вистачить і Вікіпедії. Отже, війна. Франко проти комуністів. А за кого Фалько? У цьому конкретному випадку він на стороні Франко, але взагалі-то, він за себе.
⠀
"Він, Лоренсо Фалько, веде іншу війну, і в ній все зрозуміло: він з одного боку, всі решта - з іншого".
⠀
У цьому буремному світі важливо знайти своє місце. Перетворити сої протизаконні вміння на професію. Фалько - професіонал своєї справи. Він не боїться забруднити руки, і не боявся ніколи. У нього цікава біографія, та він живе тут і зараз. Громадська війна вимагає жорстокості і хитрості, тому виконуй наказ, якщо хочеш вижити.
⠀
На жаль чи на щастя, Фалько з тих, хто звик оскаржувати накази. І цього разу все не буде по-іншому. На такій роботі неможливо не нажити собі впливових ворогів.
⠀
Читати про пригоди Фалько захопливо. Алкоголь, жінки, небезпека. Змови, переховування, хитрі плани, пошуки "крота" - класика, і її не псує те, що все наперед відомо. Тут - просто насолода стилем і образом. Бурхливі романи і жорстокості понад край - таке життя обрав собі наш герой.
⠀
Фалько складно полюбити, але читати про його пригоди дуже цікаво. Фабула видала і продовження романів про шпигуна.

Існує чимало книг, з якими можна відпочити не натикаючись на шаблони на кожній сторінці. Перед вами одна з таких. 

Артуро Перес-Реверта — чудовий автор-белетрист. Він вміє писати захопливо, вплітати історичні факти або легенди у свої оповіді. Читаючи його романи я ще жодного разу не закачувала очі.

В цій книзі мені дуже сподобався головний герой. Він ніяк не позитивний, має складний характер і часом його рішення та дії були мені не зрозумілі. Проте, за ним було цікаво спостерігати на сторінках книги.

Атмосфера Мадриду, де я ще не була, теж описано колоритно, але не нудно. 

Роман не великий за обсягом, чудово підійде в невелику подорож або вихідні.

Артуро Перес-Ревера - визнаний майстер письма.
Перед вами ще один чудовий роман письменника, написаний в незвичному стилі - репортажному та мемуарному.

Хоча це два дуже різнопланові стилі, але автору вдалось їх чудово поєднати.
Роман про карколомну долю однієї мексиканки, яка стала однією з найвідоміших наркоторговців, не продаючи напряму.

Інтригуюче, погодьтесь?
Хоча роман має всі шанси бути пригодницьким, оповідь йде не квапливо. Перес-Реверта поступово знайомить з усіма героями, майже не стрибаючи між хронологією подій. Лише зрідка дозволяє собі робити натяки, що нас чекає в наступному розділі.

Книга не динамічна, але дуже інтригуюча. Вам не захочеться її закинуте. Якщо ви любите Іспанію - це ще одна причина прочитати цей роман.

На початку книги автор задає інтригу, показуючи нам свою зустріч із Тересою Мендоса (головною героїнею), коли бере в неї інтерв'ю серед федеральних агентів. Але наприкінці книги ми повертаємось до цього часу і відбувається абсолютно несподіваний поворот. Взагалі весь сюжет будується навколо пошуків автором інформації про Тересу (бесіди та інтерв'ю з людьми, які так чи інакше вплинули на долю героїні. Або тут доречніше написати - на чию долю вплинула вона) та розповіді про життя Тереси в теперішньому часі.

Ця жінка, незважаючи на складне дитинство та насильство, не повторила долю матері чи більшості іммігранток, які пачками пропадали безвісти. Жінка на межі сміливості та фаталізму, яка інтуїтивно знає, коли потрібно промовчати, а коли сказати. Перша жінка, яка стала однією з помітних фігур міжнародної мережі контрабанди наркотиків. Вона була сенсацією, загадкою для всіх. Навіть для чоловіків, із якими була близька. Правду про неї, її справжні почуття ніхто не знав. Тереса була оточена безліччю людей і в той же час була дуже самотньою.

Наприкінці автор замкнув коло, довжиною в 12 років, яке для Тереси розставило усе по поличках. І залишив читачеві можливість самому додумати - що ж Тереса вирішила робити далі після того, як їй вдалося закрити всі старі гештальти.

Шикарний слог автора, дуже класно пропрацьовані герої, приголомшливий опис контрабанди та всіх тонкощів, пов'язаних з нею.

Цей шпигунський детектив про Лоренсо Фалько справді нагадує книги про Бонда, як і описано в анотації. Сильний, харизматичний і симпатичний агент, що може впоратися з будь-яким завданням, і від якого в захваті всі жінки. Багато алкоголю, сигарет, сексу і зброї. Нове важке завдання, що іде не плану. Радянські шпигуни, що намагаються головного героя знищити.

Але у Артуро Перес-Реверте навіть такий простий сюжет було цікаво читати завдяки історичним деталям, атмосфері і опрацюванню деталей. В Іспанії, в 1936 році, громадянська війна. З одного боку, генерал Франко з групою "Фаланга", яких підтримують нацистська Німеччина і фашистська Італія. З іншого боку, соціалісти, комуністи і анархісти, яких підтримує Радянський Союз. Найбільше мені сподобалось, що автор не має прихильності до жодної зі сторін конфлікту. Абсолютно нейтрально показані як навіжені фашистські військові з Фаланги, так і такі ж навіжені комуністи і анархісти.

В кінці книги я вгадала деякі ключові повороти сюжету, але це не зіпсувало для мене гарну кульмінацію і фінал)

Париж, 1937 рік. Шпигун Лоренсо Фалько отримує подвійне завдання. По-перше, йому необхідно підставити відомого письменника і республіканського військового Луїса Баярда, ніби він насправді має зв'язки з франківським урядом. По-друге, Фалько має зірвати Всесвітню виставку, пошкодивши або знищивши картину Пікассо "Герніка". Тож цього разу агенту Фалько довелося добряче побігати, намагаючись встигнути зробити обидва завдання та ще й, одночасно, ухиляючись від ворожих агентів, яких багато в Парижі.

В останній частині автор ускладнив собі задачу, додавши до свого вигаданого сюжету, на основі реальних подій, реальних людей, які були відомими в ті часи. І чудово із цим впорався! Окрім іспанського художника Пікассо, автор змалював німецьку актрису Марлен Дітріх та американського письменника Ернеста Гемінґвея. Взаємодії реальних людей та вигаданих персонажів були не менш цікавими, ніж карколомний шпигунський сюжет.

Це остання частина шпигунської трилогії про Лоренсо Фалько і, на мою думку, найкраща з усіх трьох)

З анотації може скластися враження ніби головний герой Лоренсо Фалько всю книгу ганяється за золотом наввипередки з радянською шпигункою Євою, періодично відволікаючись через взаємні стосунки. Насправді оповідь історії не зовсім така, окрім пари "бондівських" епізодів ближче до кульмінації.

Танжер, 1936 рік. Біля порту стоять два іспанські кораблі, франківський і республіканський. Республіканський корабель, що перевозить золото на своєму борту, втік від франківського міноносця до Танжера, що є нейтральною територією. Через декілька днів кораблі знову мають вийти море, де, найбільш ймовірно, станеться морська битва, і республіканський корабель затоне разом з золотом та екіпажем.

Фалько відправили до Танжера, щоб виконати роль посередника і спробувати вмовити капітана республіканського корабля здатися і віддати золото в обмін на гроші та свободу від переслідувань.
В цій книзі цікавими є образи капітанів обох кораблів. Капітан республіканського корабля Кірос, сміливий і мовчазний фаталіст, що чудово розуміє складність ситуації. Капітан франківського корабля Навія, жорсткий, і водночас, людяний. Обидва капітани поважають і розуміють один одного, незважаючи на ворожість. Ще мене потішили спогади про дитинство і сім'ю Фалько та додаткові подробиці про Пакіто Павука, що краще розкрило обох персонажів.

Загалом, це була цікава історія, тому, з радістю, продовжу читання)

Мені ця книжка за своїм темпом і настроєм дуже нагадала «Шантарам»)) Тож якщо вам сподобався роман Робертса, цей також має зайти. Дуууже багато подій, поворотів сюжету та екшену.