«Столик з видом на Кремль» – це щоденник дорослішання. Ніби перечитування старих нотаток у новому, денному світлі. З новими знаннями, які постають як коментарі на полях сторінок, – незауважені деталі, інтонації, реакції – все сяє новими барвами. Таке переосмислення немалого відрізка власного життя і власних переконань потребує мужності, а також щирості. Насамперед перед собою.
«Столик з видом на Кремль» – це не репортаж, переконує автор, хоча й описує реальні події і реальних людей. Можливо, з журналістського погляду ця книжка і не є репортажем, зате з літературознавчого – це автобіографічний роман із кільцевою композицією і величезною кількістю прямих та зашифрованих цитат.
«Столик з видом на Кремль» – це запрошення в гості. Павел Решка кличе читача на власну кухню колишнього життя, щоб випити кави й ще раз зазирнути у своє (наше?) минуле. Можливо, там є щось, що потрібно переосмислити й проговорити. Певно, дещо треба записати, а потім з олівчиком перечитати, щоби врешті-решт можна було перегорнути сторінку.
