Bunny

Автор
Мона Авад
RDT оцінка
5.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Відправка з 24.05.2025
Кешбек 40%
601 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
601 грн
1
Про товар
Код товару
117891
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Англійська
Ілюстрації
Кількість сторінок
384
Формат (мм)
200 x 130
ISBN
9781788545440
Опис

We call them Bunnies because that is what they call each other. Seriously. Bunny.

Samantha Heather Mackey is an outsider in her small, highly selective MFA program at Warren University. In fact, she is utterly repelled by the rest of her fiction writing cohort – a clique of unbearably twee rich girls who call each other 'Bunny'.

But then the Bunnies issue her with an invitation and Samantha finds herself inexplicably drawn to their front door, across the threshold, and down their rabbit hole.

Blending sharp satire with fairytale horror, Bunny provides a hilarious look at the dark side of female friendship from one of fiction's most original voices.

«No punches pulled, no hilarities dodged, no meme unmangled. O Bunny you are sooo genius!», Margaret Atwood

Враження читачів
RDT оцінка
5.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Експерт Readeat
5
07.05.2025
Історія-мариво, від якої йде обертом голова…

Ця книга — наче глибокий, затягуючий сон, де все рожеве, м’яке, пухнасте… і водночас страшенно дивне. «Зайчик» Мони Авад — це не просто роман, це якесь наркотичне занурення в химерний світ, де реальність тане, а марення стає повсякденністю. Я читала — і відчувала, ніби сама в тій задушливій вітальні, де пахне ваніллю, фальшем і небезпекою, де сміх лунає трохи надто голосно, а зайчики буквально вибухають зі стін.

Головна героїня Саманта — письменниця і студентка престижного університету, яка потрапляє у дивне коло творчих дівчат, що називають себе «Зайчиками». Зовні — солодкава жіноча дружба, усмішки й гліттер, а насправді — щось глибоко химерне, майже окультне.

Рожеві зустрічі швидко переростають у ритуали, експерименти з уявою, тілом і, здається, зі здоровим глуздом. І ось уже складно сказати, що насправді відбувається, а що — лише хворобливий вимисел Саманти.

Я читала — і відчувала, ніби сама в тій задушливій вітальні, де пахне ваніллю, фальшем і небезпекою, де сміх лунає трохи надто голосно, а зайчики буквально вибухають зі стін. Це не готика — я готики не відчула. Це щось інше. Це дисбаланс. Це хитка межа між реальним і хворобливим уявним. І хоч усе загорнуто в рожеву обгортку, всередині — суцільний неспокій.

Мене не полонив цей світ — він мене втомив, закрутив, залишив з дивним відчуттям, ніби все прочитане — лише уламки сну, який хочеться забути. Я вперше так гостро відчула розмиту межу між реальністю та маренням.
Це історія-мариво. І точно — не моя.