Нові відгуки

«Bunny, Bunny, Bunny, you're so funny»! Химерна, дивна, запаморочлива історія, в якій вигадку складно відрізнити від реальності. «Зайчик» однозначно найнезвичніше, що я читала у житті, справжній книжковий експеримент, який надовго мені запам'ятається. Невеличкий спойлер: мені шалено сподобалося! Здавалося б, сюжет знайомий і банальний: Саманта - звичайна собі дівчина, отримала шанс на мільйон — навчатися в престижному університеті на винятковій, безпрецедентній, найунікальнішій магістерській програмі. Вона боїться не влитися в тусовку «Зайчиків», адже вони такі надзвичайні, прекрасні, багаті панянки, а вона порівняно з ними звичайна сіра мишка, яка досягла всіх висот лише завдяки власному таланту і щасливому випадку. Але втілення ідеї авторки в реальність — це було нереально круто! Феєрично. Вибухово. Зайчиково. Читаючи «Зайчика» нереально втриматися на плаву реальності, непомітно я занурилася в наркотичну подорож-сон сторінками книги. Відверто скажу, скоріше за все я не зрозуміла частину алюзій, метафор і відсилок. Десь з середини мене почало переслідувати відчуття, що я інтелектуально не доросла до цієї книги, але це не завадило мені отримати кайф і насолодитися кожною миттю історії. Готична сатира, дарк-академія в декораціях глем-рокової казки. Книга, в якій нічого не є тим, чим здається на перший погляд. Але якщо зняти рожеві окуляри, помітними стають всеосяжна самотність, недовіра до світу, пошук ідеалів, прийняття себе, усвідомлення власних страхів, трагічне минуле, прийняття і переживання втрати. Я у захваті від стилю авторки. Місцями я відчувала, як історія підхоплює мене, дурман зайчикових пігулок проникає в мою свідомість, фарбує реальність в глазурово-рожевий колір. Екстремальні літературні експерименти, символізм і образність, фантасмагорія і магічний реалізм — все змішалося, грані стерлися, а залишився тільки він — «Зайчик». «Зайчик» дивний, його складно описати словами, визначити, усвідомити. Як сприймати все побачене Самантою — наркотичним сном, психотичним епізодом, проявом магічного реалізму, дипломною роботою — я остаточно не визначилася. Можливо, це було все водночас, а можливо дещо зовсім інше. Це була неймовірна фейрична подорож. Впевнена, що перечитуючи, «Зайчик» ще неодноразово мене здивує! «До зустрічі в Салоні непристойностей, Зайчику!»

Почала читати цю книжку в електронці, а потім так захотілося мати паперову версію, саме з рожевою обкладинкою — страшне. Взагалі, ідея з різними обкладинками, чесно, дуже крута. Але сама книга мене розчарувала. Спочатку все було досить цікаво та інтригуюче — головна героїня Саманта вчиться в творчій школі, де всі ці "зайчики" — багаті і трохи дивні дівчата, але поступово спілкування з ними переходить у якісь крипові, моторошні ритуали, і сюжет стає таким сюрреалістичним з кривавими сценами і магією. Я люблю чорний гумор і абсурд, але тут це було якось занадто. Часто було нудно, багато однакових сцен, героїня майже не змінюється, хоча могла б бути цікавішою. Фінал взагалі мене добив — якийсь безлад без чіткої ідеї. Відкриті кінцівки класні, але тут просто виглядало ніби авторка не знала, як закінчити. Обкладинка і оформлення, звісно, супер, маркетинг теж крутий, але сама книжка для мене порожня і не дуже цікава.

Зайчик Мона Авад: Мої враження Юлії Феанор Лісняк. Мені книга сподобалася: атмосфера академії, персонажі, сюжет, тропи. Сподобалось, як пише Мона Авад, бо я письменниця фантастка і лінгвістка та книжкова блогерка, оскільки веду 4 тгк про фантастичну, філологічну та історичну літературу. Книгу прочитала в електронному варіанті за пару днів та вечорів. До речі, маю багато спільного зовнішньо і внутрішньо з головною героїнею Зайчика Самантою. Також ходила на онлайн книжковий клуб від видавництва Жорж по цій книзі. Усім хто любить фантастику, філологію та історію рекомендую цю книгу до прочитання.

Взяла її з цікавості і через хвилю популярності, яка охопила цю книгу. Зазвичай не читаю подібного, не надто люблю сучасну прозу, в цьому плані мені дійсно складно догодити. Але обожнюю книги, які залишають незрозумілий осад всередині і поле для думок. «Зайчик» виявилась такою книгою. Викликала незрозумілі відчуття під час читання і цікавий післясмак. Були моменти, коли читала її в сонному стані, події сплутались ще більше і я не зрозуміла нічого, як і головна героїня, що додало відчуттів. Моментами неприємно, моментами цікаво. Дочитала досить швидко, аби це скоріше закінчилось, але шкода, що це дійсно скоро закінчилось.

Якщо готовий загубитися в історії без чітких відповідей, але з потужним емоційним відлунням - бери «Зайчик»а. Якщо бажаєш сон, з якого не хочеться прокидатися, навіть якщо він лякає - читай «Зайчик»а. Якщо прагнеш задуматися про те, що ховається за масками «ідеальних» стосунків, і чи справді ми знаємо себе - на сторінки «Зайчик»а. Якщо хочеш залишити в пам'яті слід, наче відбиток лапки кролика на вологій землі ніжний, але незабутній - занурюся в чорним по білому «Зайчик»а. Для поціновувачів літератури, що кидає виклик і кличе в подорож, «Зайчик» - гарний вибір паперового бажання, і цілком гідний світового визнання. Мона Авад створила не просто книгу, а цілий всесвіт, де кожен читач знайде щось своє - чи то магію, чи то біль, чи то красу абсурду.

Мабуть, найрозумнішим буде дати відгук на книгу з Висновку: «Зайчик» це книга не для всіх. Вона ідеально підійде тим, хто любить складні, атмосферні історії з елементами горору, сатири та магічного реалізму, але може розчарувати читачів, які шукають лінійний сюжет чи класичний трилер. Але б рекомендував читати самостійно, щоб сформувати власну думку, адже книга залишає сильний емоційний післясмак. Одні хвалять книгу за її атмосферність та нестандартний стиль письма я якому відзначають солодко-моторошну атмосферу, яку створюють Зайчики, та гумор авторки, що робить текст незабутнім. Читачі, які люблять експериментальну літературу, магічний реалізм та інтелектуальний горор, відзначать, що книга залишається в думках надовго після прочитання. Я б описав її як «сон у рожевому покривалі, наповненому кроликами та запахом парфумів».

Купила книгу, нічого не очікуючи від неї. Думала просто книга, щоб розслабитися Але коли почала читати, була здивована, наскільки ця книга змушує ламати голову. Незважаючи на те, що протягом читання були дивні відчуття, бо читання цієї книги відчувалося, як сон під 40°, але мені сподобалося.

Я свідомо знала, що це буде наркоманія, приправлена даркакадемією та горором, і тим не менше ковтнула цю книгу за 2 дні 🐰 Загалом, це твір варто сприймати як декілька метафор: 🔸️ створення персонажів; 🔸️ кухня письменницького ком'юніті; 🔸️ токсичні відносини; 🔸️ самотність та пошуки свого я; 🔸️ «народження» сюжету книги та перших чернеток. Прочитавши книгу, я не до кінця зрозуміла усе вище згадане і загальну ідею книги, лише книжковий клуб привніс ясність в цю картину. Книга сподобається письменникам, митцям та любителям химерних творів 🌒 Хоч і книга мені не надто сподобалась, та я не можу не відзначити чудовий переклад та неймовірну мову авторки, чого тільки варті «вагітні паузи» 😅 Чекатиму на вихід другої книги, адже цікаво дізнатись, що ж саме було витвором уяви Саманти, а що (чи хто) реальним 👀