Мона Авад

Книга написана в жанрі магічного реалізму з поєднанням готичного горору.

Дуже важливо зазначити, що книга дуже специфічна і закінчується відкритим питанням, що ж було насправді, а що вигадка.

Я описала цю історію, наче ми побували в голові у людини з серйозними психічними розладами або психологічною травмою. В історії зазначалось що ГГ була в дитинстві схильна до надмірного ескапізму, то в цілому може бути.

Якщо ви не любите історії де відчуття наче стрибають від думки до думки, то це точно не ваша історія:)

Я очікувала від цієї книжки іншого, чогось, що я не зможу зрозуміти і мені буде важко продиратися через хитросплетіння історій. Але все було достатньо легко і в фіналі авторка все розклала по поличках.

Роман химерний, і іноді важко розрізнити, що правда, а що мистецька вигадка, до того ж авторка явно насміхається над деякими сучасними підходами до мистецтва. В книжці безліч саркастичних та смішних моментів, а ще, вона написана таким стилем, який ідеально занурює в атмосферу закладу, в якому і вчиться головна героїня. Через це варто читати уважно, щоб в повній мірі оцінити кожну відсилку та метафору.

Це одна з трьох книг в моєму житті, яку я навіть не змогла дочитати. Я розумію, які там закладені сенси, все досить цікаво, але те як вона написана... Це читати нереально просто. Не думала, що книжка може вибісити так.

захоплива психоделічна історія!! нічого подібного ще не читала, спочатку враження були неоднозначні, проте в кінці багато чого стало зрозуміло..дуже сподобалася атмосфера Зайчиків..така солодко-моторошна..) а мова авторки і її почуття гумору це щось неймовірне! ця книга точно вам запам'ятається

Книжка розповідає про дівчину-аутсайдерку, яка (майже) випадково потрапила в компанію Зайчиків. Губи Зайчиків блищать від кольорових солодкуватих блисків, їхні міцні обійми стискають нутрощі, а натягнуті посмішки відлякують більшість пересічних людей, але не Саманту. У спробах знайти своє місце в суспільстві та подружитись із Зайчиками Саманта відкриває для себе жахаючі таємниці, які втім не зупиняють її, а лише підживлюють інтерес до Зайчиків та їхніх загадкових зустрічей.

Книжці додає атмосферності та напруги навмисна підтасовка авторкою реальних подій та уяви героїні, тому ви отримаєте дуже кінематографічний, насичений та дотепний сюжет з підтекстом-сатирою на сучасне мистецтво, класову нерівність та згадаєте ту саму компанію "крутих дівчаток" зі своєї школи.

Особисто мене не чіпляють темні історії, трилери, тому я не зміг вловити усіх відсилок, сенсів в Зайчику та насолодитись цієї історією на 100%. Однак якщо це ваш жанр - однозначно раджу звернути увагу на цю книжку.

Мені не сподобалося, не зайшло, не відгукнулося, не зачепило. Відразу після завершення у мене було різко негативне ставлення, а зараз, через декілька днів, залишився тільки якийсь сумбур у голові, якийсь неприємний осад, що ця книга не дала мені тих емоцій, які, судячи з позитивних рецензій, отримали інші читачі. Маємо: досить непоказний сюжет, який вже хіба що мертвий не покрутив — студентка вся така «не така як усі...», творча криза і т.д. Вийшло щось середнє між «Практичною магією» (це старий фільм з Буллок і Кідман, який за трейлером схожий на хорор, а в результаті романтична комедія про сестер відьмочок, дуже рекомендую) і «Mean girls». Якщо дивились, то сюжетні ходи легко передбачаються. Всі навколо нашу бідолаху не розуміють, а однокурсниці і зовсім щури, ой, вибачте, зайчики. Якісь уявні друзі, біди з головою, нездатність і рядок написати за рік навчання — все це викликає бажання позіхати. Мова твору взагалі, крім блювотних позивів, не викликає нічого. Кидайте в мене тапками, палицями або міні-кексиками з кошенятами, але це просто жалюгідна пародія на модерністську літературу з купою непотрібних подробиць, які лише захаращують і без того убогий текст. Повтори, повтори, повтори і ще раз повтори. Основна ідея творчої ідентичності та дійсно унікального, справжнього таланту просто загрузла в горі сяючого рожевими блискітками сміття.

до останнього вагалась ставити 1 чи 10. сюжет книги заплутаний, химерний, може викликати
відразу або захват, але точно не залишає байдужим. мені дуже сподобався початок, потім сюжет став дещо затягнутий, ГГ дуже бісила, але останні 100 сторінок прочитались на одному диханні, адже почалось те, до чого авторка готувала читача весь цей час. деякі моменти в сюжеті викликали дуже багато питань, на які авторка так і не дала відповіді, але вона і не мала. дуже раджу прочитати і скласти власну думку,
зайчику)

Це чисте задоволення :3
Дуже цікаво, цікаво і двозначно. І страшнувато в тих місцях, де не мало б, може. Але! В цьому частина шарму. Дійсно дуже подобається авторська мова, її сміливість будувати всі ці словесні і сюжетні конструкції. І як вона вголос сміється над всім і всіма.
У Авад почуття гумору шикарне.

Це той момент, коли не можеш обрати цитати - бо хочеться цитувати всю книгу. Вигадлива, темна, солодка і грайлива, і трошки моторошна. 10 зайчиків з 10.