Форма голосу. Том 2

Так склалось, що я люблю аніме, але майже не знайома з мангою. Чорно-білі японські комікси поступово полонили весь світ, я не змогла оминути їх своєю цікавістю. Раніше моє знайомство з мангою було суто теоретичне, я знала як вона малюється, як будується сюжетна арка, знайома з основними жанровими рамками манги, але читати її мені не довелось. Та минулого року, за роботу волонтером на книжковому фестивалі «Книжкова Країна» я отримала в подарунок перший том манги «Форма голосу», потім скориставшись знижками придбала ще другий том. На сьогоднішній день українською вийшли тільки два томи і готується до виходу третій.

Наявні два томи «Форми голосу» я прочитала дуже швидко. І хоч малюнки виглядали мені трохи змазаними, я до них швидко призвичаїлась. Манга має виразні, емоційні малюнки з чіткою деталізацією, які роблять сюжет дуже візуально цікавим. Мангаці вдалось передавати атмосферу через малюнки. Відмінна риса — це гострі контури, різкі та чіткі лінії, що візуально налаштовує на гострий, напружений сюжет манги.

Сюжет теж не простий. Історія починається у початковій школі, де головний герой Шьоя та його однокласники живуть життям, сповненим розваг і дурощів. Коли до їхнього класу переходить нова учениця Нішімія, яка народилася глухою, її відмінність стає мішенню для знущань. Шьоя та його друзі кепкують із дівчинки, не сприймаючи її серйозно, а згодом булінг стає ще жорстокішим: вони крадуть її зошити для спілкування, глузують, псують її слухові апарати. Коли ситуація стає критичною, замість того щоб розібратися з проблемою, учителі просто знаходять винного — Шьою. Колишні друзі відвертаються від нього, і він сам стає жертвою знущань. Ця подія залишає глибокий слід у його психіці та стає переломним моментом у його житті.

Проблема дуже знайома. Шкільний боулінг завжди починається з жартів, які з дня у день стають все жорстокішими, і непомітно для всіх перетворюються на відкриті тортури. Як правило в цьому беруть участь тільки декілька осіб, але спостерігають і сміються всі. Та на тих, хто просто безтурботно стоїть і сміється, лежить не менша вина. Бо саме заради їх розваги так стараються ті, хто знущається. Я згадую недавній випадок в Білій Церкві, де десяток підлітків знущались над дівчинкою. Але відповідальність поніс лише один, бо інші просто дивились. Ситуація один в один як у манзі «Форма голоса»…

Надзвичайно складна, і надзвичайно реалістична історія. Вона змушує задуматися над складними моральними питаннями: чи можна виправити свої помилки? Надзвичайно чіпляє емоційно, бо показує не тільки біль жертви, а й шлях людини, яка намагається спокутувати провину. Це складна, зворушлива історія, яка точно залишила слід у моєму серці. Чекаю на продовження з нетерпінням…

Щиро Ваша #Клякса