Йошитокі Ойма

"Форма голосу. Том 3" — ще глибше у світ емоцій, болю і надії 💔

Здається, що герої роблять кроки вперед, але минуле все одно тримає їх за руку. Чи справді можна змінитися? Чи всі помилки можна виправити?

Ця частина дарує більше моментів дружби, але й більше суму. Деякі сцени просто розбивають серце, інші – змушують щиро посміхнутися 🖤

Читається легко, але відчувається важко. Це історія, яка змушує задуматися про слова, вчинки та те, як важливо бути поруч, коли це справді потрібно…

"Форма голосу. Том 2" — історія, яка продовжує розбивати серце і водночас дарує надію 💔✨

Герої намагаються змінитися, подолати страхи минулого й знайти шлях один до одного. Але чи все так просто? Чи можна справді загладити провину й почати з чистого аркуша?

Ця манга зачіпає найболючіші теми — самотність, дружбу, прощення. Читаючи, відчуваєш кожну емоцію на собі, ніби проживаєш її разом із персонажами 🖤

Ще більше напруги, ще більше почуттів… І ще більше моментів, від яких на очі навертаються сльози 😭

"Форма голосу. Том 1" — це манга, яка залишає слід у серці 💔

Спочатку здається, що це просто історія про шкільне життя, але насправді вона набагато глибша…

Це про біль, каяття і другий шанс. Про те, як слова можуть ранити, а мовчання — кричати гучніше за будь-які звуки.

Читається на одному диханні, малюнки ніжні та емоційні, але сюжет… Ох, він зачіпає кожною сторінкою 😭

Емоційна й глибока історія про булінг, провину та спробу виправити минуле. Головний герой, колись кривдник, тепер шукає шанс на спокуту, але чи можливо виправити завданий біль? Малюнок передає емоції персонажів із особливою чуттєвістю, а сюжет змушує задуматися про силу слів і вчинків. Це щира та зворушлива історія, яка чіпляє за живе.

Нещодавно я вже читала манґу, де головною героїнею була дівчина з вадами слуху - "Кохання на кінчиках пальців". Це дуже мила й чуттєва історія, котра дозволяє зазирнути у світ людей, відмінних від інших, й пізнати труднощі, з якими їм постійно доводиться мати справу. Втім, Юкі пощастило — поруч вірні друзі, завжди готові прийти на допомогу, й закоханий хлопець, ладний на все заради коханої.

Шьоко Нішімії з "Форми голосу" так не повезло. В додачу до труднощів, пов'язаних з вадами слуху, що неабияк заважають у навчанні, вона зіткнулася ще й зі цькуванням у школі. Тож тут загалом розглядаються дві надважливі теми: інклюзії і булінгу у школі. Дотично зачіпається ще й тема проблемних стосунків і неблагополучності сімей.

До слова, дівчина зазнавала утисків не лише від однокласників. Її матір теж показала себе не з найкращої сторони: замість проявити розуміння і підтримку, не цікавиться думкою доньки абсолютно. Їй важливо лише, щоб донька стала сильнішою — як хлопчик. І зачіску їй для цього треба - як у хлопчика. Байдуже, що сама дівчина обрала ніжне каре. Адже й сама вона ніжна, мила, чуйна, доброзичлива, співчутлива. Звісно, матір хоче кращого для доньки, але ж не можна ігнорувати її бажання…

Проте, не сама Нішімія є центральним персонажем манґи. Натомість, таким є Шьоя Ішіда — ще той шибеник, розбишака і хам, байдужий до навчання. "Єдине, що я хочу знати — це як позбутися нудьги". Він завжди вигадує нові витівки й "тести на сцикливість" і підбурює до цього друзів. Поява нової однокласниці зацікавила його лиш з одного боку: як її вади слуху можна використати для знущань…

Ішіда очолював усі нападки на Нішімію (котрі та, до слова, добродушно пробачала), підбурюючи увесь клас і щораз вигадуючи щось нове. Це було жорстоко, ницо й підло. Але карма рано чи пізно мусила втрутитись. І справа тут не так у справедливості, як у розплаті за скоєне. Жорстокість породжує лише жорстокість, а ненависть здатна зруйнувати геть усе.

І ось через 6 років після того, як Нішімія була змушена змінити школу, Ішіда вирішує відшукати дівчину. Пізнавши на собі усі 'радощі' буття зацькованим й відторгнутим, він вирішив, що нарешті настав час визнати свою провину й перепросити. Та чи можна пробачити його нестерпну поведінку у минулому? Я зовсім в цьому не певна…

Так склалось, що я люблю аніме, але майже не знайома з мангою. Чорно-білі японські комікси поступово полонили весь світ, я не змогла оминути їх своєю цікавістю. Раніше моє знайомство з мангою було суто теоретичне, я знала як вона малюється, як будується сюжетна арка, знайома з основними жанровими рамками манги, але читати її мені не довелось. Та минулого року, за роботу волонтером на книжковому фестивалі «Книжкова Країна» я отримала в подарунок перший том манги «Форма голосу», потім скориставшись знижками придбала ще другий том. На сьогоднішній день українською вийшли тільки два томи і готується до виходу третій.

Наявні два томи «Форми голосу» я прочитала дуже швидко. І хоч малюнки виглядали мені трохи змазаними, я до них швидко призвичаїлась. Манга має виразні, емоційні малюнки з чіткою деталізацією, які роблять сюжет дуже візуально цікавим. Мангаці вдалось передавати атмосферу через малюнки. Відмінна риса — це гострі контури, різкі та чіткі лінії, що візуально налаштовує на гострий, напружений сюжет манги.

Сюжет теж не простий. Історія починається у початковій школі, де головний герой Шьоя та його однокласники живуть життям, сповненим розваг і дурощів. Коли до їхнього класу переходить нова учениця Нішімія, яка народилася глухою, її відмінність стає мішенню для знущань. Шьоя та його друзі кепкують із дівчинки, не сприймаючи її серйозно, а згодом булінг стає ще жорстокішим: вони крадуть її зошити для спілкування, глузують, псують її слухові апарати. Коли ситуація стає критичною, замість того щоб розібратися з проблемою, учителі просто знаходять винного — Шьою. Колишні друзі відвертаються від нього, і він сам стає жертвою знущань. Ця подія залишає глибокий слід у його психіці та стає переломним моментом у його житті.

Проблема дуже знайома. Шкільний боулінг завжди починається з жартів, які з дня у день стають все жорстокішими, і непомітно для всіх перетворюються на відкриті тортури. Як правило в цьому беруть участь тільки декілька осіб, але спостерігають і сміються всі. Та на тих, хто просто безтурботно стоїть і сміється, лежить не менша вина. Бо саме заради їх розваги так стараються ті, хто знущається. Я згадую недавній випадок в Білій Церкві, де десяток підлітків знущались над дівчинкою. Але відповідальність поніс лише один, бо інші просто дивились. Ситуація один в один як у манзі «Форма голоса»…

Надзвичайно складна, і надзвичайно реалістична історія. Вона змушує задуматися над складними моральними питаннями: чи можна виправити свої помилки? Надзвичайно чіпляє емоційно, бо показує не тільки біль жертви, а й шлях людини, яка намагається спокутувати провину. Це складна, зворушлива історія, яка точно залишила слід у моєму серці. Чекаю на продовження з нетерпінням…

Щиро Ваша #Клякса

Шьоя Ішіда, якого я спочатку сприймала як звичайного, дещо неслухняного, учня, дуже швидко перетворився на справжнього антагоніста у моїх очах. Його жорстокість і байдужість до Шьоко Нішімії, дівчинки з порушенням слуху, були просто неприпустимими. Знущання, які він організовував, та його постійні намагання зробити життя Шьоко нестерпним, викликали в мені почуття відрази та гніву.

Не менш нервували і його друзі-однокласники. Їхня лицемірність була нестерпною: спочатку вони брали активну участь у знущаннях, а потім, коли ситуація загострилася, почали вдавати, ніби вони ні до чого не причетні. Їхня готовність перекласти всю провину на Шьою, коли знущання стали відомі вчителям, ще більше підсилювала моє обурення.

Перший том також викликав у мене співчуття до Шьоко. Вона постає перед читачем як сильна і терпляча дівчинка, яка намагається жити звичайним життям, незважаючи на свою особливість і постійні знущання. Її витримка і намагання знайти спільну мову з однокласниками викликали в мене захоплення і бажання бачити її щасливою.

Особливе здивування у мене викликала поведінка мами Шьоко, в максимально негативному сенсі. Її реакція на ситуацію з булінгом була незрозумілою і суперечливою. З одного боку, зрозуміло, що вона хоче захистити свою дочку, але її методи і ставлення до Шьоко здавалися мені надмірно суворими і навіть агресивними. Це ще більше ускладнювало ситуацію для Шьоко і робило її життя ще важчим.

Загалом, перший том "Форми голосу" залишив мене з почуттям обурення та смутку, але водночас змусив замислитися про важливі соціальні проблеми. Він прекрасно показує, як знущання можуть зруйнувати життя людини. Я з нетерпінням чекаю продовження, щоб побачити, як розвиватиметься історія і чи зможе Шьоя змінитися на краще.

Історія, яку я так чекала стала тим, що відкрило мої рани❤️‍🩹 Історія, яка набагато сильніша і глибша чим можна подумати спочатку.

Школа… Місце, де мали би навчати дітей не тільки різним предметам, а й як стати і бути ЛЮДИНОЮ.

Але там, де мало б звучати сильне і повчальне слово вчителя, можна побачити тільки байдужість і не зацікавленість. Там, де мали б бути дитячі роки наповнені цікавими і дружніми моментами, можна побачити жорстокість, лицемірство і брехню. З цим і зіштовхнулася Шьоко, а згодом і сам Шьоя.

Але ця історія не тільки про це. Перед нами відкривається сила визнання своїх помилок, прийняття себе і бажання все виправити. Це та світла сторона цієї манґа, яка доторкнулася до мого серця, і ніби промовила:

«Все ж є ті, хто визнають свої помилки і виправляють їх.»💕

Це дуже важливо і сильно, коли людина, яка допустилася помилки визнає це і хоче вибачитися. А наскільки це сильний момент, коли це розуміє дитина. Звичайний школяр, який замість просто забути, захотів виправити все. Мене це і радувало, адже ці двоє зможуть відкрити інші сторони себе і побачити щось глибше. А з іншої сторони мені було сумно, адже свого часу, коли над мною знущалися в школі, ніхто так і не визнав своїх помилок і не сказали простого «ВИБАЧ»…

Ця історія про вибір, який робить людина ще в юному віці: побачити свої помилки чи робити вигляд, що так і має бути. Це історія про спроби все виправити, а не просто жити з цим далі.

Вона стане хорошим поштовхом і прикладом для дітей і дорослих, щоб зрозуміти свої помилки і знайти в собі мужність виправити їх.

Сильна і глибока манґа, яка торкається самої душі. Як і аніме «Форма голосу» вона дає надію, що світло в душі може багато чого змінити, варто тільки випустити його.