Котячий щоденник Джюнджі Іто: Йон та Му

Смішна *закреслено* Страшна історія про котиків Джюнджі Іто.

Набивши руку на всякій хтоні, Іто вирішив намалювати те, що його дійсно оточує, але хтонь місцями все одно вилізла назовні 😈

Це буквально те, чим і називається - котячий щоденник від манґаки Джюнджі Іто, який розказує, як він дійшов до життя такого: стати рабом двох котиків (бо давайте будемо чесні один з одним і тут зі мною погодяться усі власники котів — це не вони в нас живуть, це ми їм прислуговуємся).

В своїй вже звично-впізнаваній манері автор показує свій шлях від людини, яка котів боялася (штааааа???) до типового котослужки, який вночі боїться поворухнутися, аби не завдати клопоту котикам, що сплять десь поруч. А потім вранці виявляється, що то складка ковдри була, бгггг.

Але при цьому не забуваємо, що манґака взагалі-то горорист, а не просто тут покурити вийшов, тому ці нещасні коти в уяві автора перетворюються то на гігантських слизняків, то на моторошних маленьких чоловіків, то ще на чорт-зна-що.

Особливе місце в манзі займають вставки із питанням-відповідями самого автора, з-за чого читач відчуває просто максимальну наближеність до улюбленого (ну, для кого як) манґаки.

Чудова була б штука, якби не манера Іто зображувати свою дружину навіженою істотою без зіниць (що, до речі, її саму також бісило, він розповів це в одній зі вставок з питаннями). Особисто мене це відштовхнуло і сильно.

В цілому дуже фанатсько-нішева штука, причому для цілого ряду фанатів: автора, котиків та моторошних картинок. У будь-якій пропорції.

#Дафа_радить, але не всім