Джюнджі Іто

Черговий шедевр від маестро горорної манги - Джюнджі Іто! В центрі сюжету знову загадкова Томіе. Автор не розкриває її природу, її цілі. Дівчина неймовірної вроди неочікувано з’являється у найбільш різноманітних місцях, щоразу зводячи чоловіків з розуму. Втративши голову від кохання вони знову і знову розчленовують Томіе, однак вона завжди повертається з мертвих. І в скривавлених тілах, в чистому божевіллі пізнається краса роботи Іто.

Напевно несправедливо порівнювати цю роботу із культовими "Томіе" та "Спіраллю", але крім них нічого з Іто не читав раніше, та й інакше оцінювати цей мальопис в мене не виходить.

Ця манґа, безсумнівно, слабша за дві роботи, згадані мною вище. Задумка простіша, і мені не вистачало інтриги в цих нових історіях. Тому ставлю 7/10.

Втім, це все ще Іто з його характерною химерністю, і в двох історіях він зміг мене здивувати. Фанати оцінять, а новим читачам раджу все ж починати з "Томіе".

Щодо роботи видавництва, то все, як завжди, чудово. Книга приємно лежить в руках, приємний білий папір, чудові переклад та верстка. Втім, підвела типографія, і деякі сторінки блідіші, надруковані так, наче в принтері закінчувалась фарба.

Це вже легенда японського горору. Якщо коротко: це красиво, огидно, гіпнотично й моторошно.

«Томіе» — це не просто історія про дівчину-монстра, це глибока метафора одержимості, токсичності, нав’язливого бажання та страху перед вічним повторенням. Вона — ідеальна, але смертельно небезпечна. Її вбивають знову і знову, та вона щоразу повертається — гарна, жива і така сама руйнівна.

Іто малює цей жах тонко й красиво: чорнильні тіні, перекручені емоції, естетика тіла — все це робить навіть найжахливіші сцени неможливо відірватися.

Якщо тобі до вподоби незвичний, філософський, візуально сильний горор — «Томіе» обов’язково треба прочитати.

Ще одна моторошна історія від майстра жахів Джюнджі Іто, яка зачіпає не лише теми надприродного, а й психологічного тиску в суспільстві. Манґа складається з кількох розділів, об’єднаних персонажами Юма та його молодшої сестри, які приносять хаос у життя оточуючих.

Манґа читається на одному диханні — завдяки напруженій атмосфері та непередбачуваному сюжету сторінки буквально мчать вперед, не залишаючи часу замислитися. Кожен розділ поглиблює інтригу, змушуючи повністю зануритися в історію.

Останній розділ, де йдеться про публічні вибачення, особливо вражає. Тут чудово показано, як нав’язана культура вибачень може перетворитися на щось абсурдне та навіть жахливе. Це не просто страшна історія, а й гостра сатира на суспільство, де люди іноді просять вибачення механічно, навіть не усвідомлюючи за що. Від цього стає ще моторошніше, адже подібні ситуації можна зустріти і в реальному житті.

Це не просто збірка страшних історій, а ще й глибока соціальна критика. Джюнджі Іто вкотре доводить, що жах може ховатися не тільки у темряві, а й у повсякденних речах, які ми навіть не помічаємо.

Ідея про дівчину, яка не може померти і постійно знову зʼявляється в життях її убивць, доволі цікава, але іноді було забагато повторюваності в сюжеті. Майже кожна глава йде по одну і тому самому шаблону: головна героїня зустрічає когось нового -> вони її вбивають -> вона оживає.

Ілюстрації виглядають жахливо в гарному сенсі, чудово справляються з горорною складовою, навіть не зважаючи на давній рік видання.

Загалом, цікава концепція, але відчувалося, що чогось не вистачає для вищої оцінки

Як я розумію, це має бути страшно чи моторошно, але історія і мальовка такі прикольні, що замість страху мені було дуже смішно і весело) Я прекрасно провела час читаючи та розглядаючи основну історію та додаткові матеріали. Сама ідея плавлення така цікава! Мені б хотілося ще більше подібного читати

Збірка "Плакальниця" від Джюнджі Іто — це ще одна порція витонченого жаху, яка змушує відчувати незриму тривогу на кожній сторінці. Іто майстерно створює похмуру атмосферу, де межа між реальністю та кошмаром стирається, а буденні речі набувають зловісного відтінку.

Кожна історія вражає своєю унікальністю: від моторошного плачу, що неможливо зупинити, до незбагненних явищ у лісі Аокіґахара, що змінюють долі людей. Автор грає з людськими страхами, перетворюючи звичне на джерело глибокого жаху. Його деталізований стиль малюнка додає історіям ще більшого емоційного напруження, змушуючи читача відчувати дискомфорт навіть після перегортання останньої сторінки.

Ця збірка — справжній подарунок для шанувальників атмосферного, неспішного, але пронизливого хорору, де жах ховається не тільки в монстрах, а й у самій природі людського існування.

Друга частина "Томіе" — ще більш моторошна, витончена й пронизана атмосферою безвиході. Джюнджі Іто вкотре демонструє свій майстерний стиль, поєднуючи психологічний жах із незбагненною містикою. Томіе залишається незламною силою, що руйнує життя своїх жертв, перетворюючи їхні бажання на безумство. Її нескінченне відродження лише підсилює напругу, змушуючи замислитися над природою одержимості та руйнівної пристрасті. Іто вкотре доводить, що його роботи — це не просто жахи, а справжнє мистецтво, яке залишає після себе відчуття тривоги та захоплення.

Культова манґа Джюнджі Іто "Томіе" — це справжній шедевр жанру жахів, який занурює в атмосферу психологічного трилеру та надприродного кошмару. Вона вражає не лише історією, а й глибшим підтекстом про людські бажання, страхи та руйнівну силу одержимості.

Томіе — персонаж, який зачаровує та водночас лякає. Її краса магнетична, її природа невловима, а її вплив на людей — незворотний. Вона стає джерелом божевілля, руйнації та незрозумілої одержимості, яка змушує чоловіків втрачати контроль і заходити надто далеко.

Джюнджі Іто майстерно грає з емоціями читача, створюючи похмуру, клаустрофобічну атмосферу, яка буквально приковує до сторінок. Графічний стиль манґаки деталізований, виразний і часом справді тривожний — кожен кадр продуманий до дрібниць, щоб викликати не лише страх, а й певне зачарування цією моторошною красою.

"Томіе" — це більше, ніж просто історія жахів. Це дослідження природи людських пристрастей, їхньої руйнівної сили і того, як легко межа між коханням та одержимістю стирається. Ця манґа залишає сильне враження, змушує повертатися до неї знову і знову, шукаючи приховані сенси. І я в абсолютному захваті.

Смішна *закреслено* Страшна історія про котиків Джюнджі Іто.

Набивши руку на всякій хтоні, Іто вирішив намалювати те, що його дійсно оточує, але хтонь місцями все одно вилізла назовні 😈

Це буквально те, чим і називається - котячий щоденник від манґаки Джюнджі Іто, який розказує, як він дійшов до життя такого: стати рабом двох котиків (бо давайте будемо чесні один з одним і тут зі мною погодяться усі власники котів — це не вони в нас живуть, це ми їм прислуговуємся).

В своїй вже звично-впізнаваній манері автор показує свій шлях від людини, яка котів боялася (штааааа???) до типового котослужки, який вночі боїться поворухнутися, аби не завдати клопоту котикам, що сплять десь поруч. А потім вранці виявляється, що то складка ковдри була, бгггг.

Але при цьому не забуваємо, що манґака взагалі-то горорист, а не просто тут покурити вийшов, тому ці нещасні коти в уяві автора перетворюються то на гігантських слизняків, то на моторошних маленьких чоловіків, то ще на чорт-зна-що.

Особливе місце в манзі займають вставки із питанням-відповідями самого автора, з-за чого читач відчуває просто максимальну наближеність до улюбленого (ну, для кого як) манґаки.

Чудова була б штука, якби не манера Іто зображувати свою дружину навіженою істотою без зіниць (що, до речі, її саму також бісило, він розповів це в одній зі вставок з питаннями). Особисто мене це відштовхнуло і сильно.

В цілому дуже фанатсько-нішева штука, причому для цілого ряду фанатів: автора, котиків та моторошних картинок. У будь-якій пропорції.

#Дафа_радить, але не всім

Неймовірний художній стиль Джюнджі Іто; дуже цікаві історії з неочікуваним розвитком подій, які демонструють людські недоліки у всій своїй красі; ну і просто надзвичайна пані Томіе.

Любите моторошні історії та незвичайні таємниці? Обожнюєте манґу, або ж лише хочете познайомитися з нею ближче? Тоді обов’язково зверніть увагу на новинку від MAL’OPUS – «Фантомна зона» Джюнджі Іто😵‍💫

Хочу сказати, що це моя перша манґа саме з історіями жахів. До цього я читала доволі милі та смішні розповіді, які були доповнені гарними ілюстраціями. Але от «Фантомна зона» стала для мене справжнім відкриттям, тому що я навіть не підозрювала, що такі короткі історії можуть водночас заворожувати й лякати. А враховуючи те, що я читала її ввечері, то вночі у моїх снах прокручувалися не менш страхітливі сюжети.

Окремо хочу поговорити про візуальну складову цієї манґи. Дуже крута обкладинка, багато класних й насправді моторошних ілюстрацій. І навіть незважаючи на те, що вони виконані у чорно-білих кольорах, я дуже чітко уявляла ці історії у своїй голові. Моментами здавалося, що я дивлюся шоу на Netflix, яке анімували по мотивах «Фантомної зони».

Якщо ви теж любите такі страхітливі й лячні історії, тоді обов’язково зверніть увагу на цю манґу. А я поки піду придивлятися до інших творів з колекції Джюнджі Іто, які вже вийшли у видавництві – «Томіе. Том 1» та «Томіе. Том 2».

🎧Rasenkaidan – Kenji Kawai