Майстер ілюзій

Внєзапно — янгадалт коротка проза.

І нехай вас не вводить в оману малюнок на обкладинці, який може викликати очікування надто високочолої чи надто мистецькознавської прози (бо мало хто з пересічних читачів миттю впізнає тут картину "Трамвай" Олександра Богомазова).

Геть ні.

Це короткі, буду чесна — технічно-добре написані окремі історії, де фантастичним елементом виступають то магічні чари, то міжпланетні рутинні відрядження, то зухвалий домашній робот-консультант, звісно що розумніший та чуйніший за господаря. Так, збірка — це суміш науково-технічної фантастики із фентезійними оповідками.

І написані вони десь на підлітковий рівень сприйняття прози, десь зразу після першого Гаррі Поттера і до Сталевого Щура Гаррісона, чому ж я і кажу, що ця книга стала для мене полицею янгадалт.

І сюжети тут в цілому цікаві, і мені б навіть більше зайшли-сподобалися, якби я не читала це все вже колись у Азімова, Шеклі, Бредбері чи АБС (аби ви розуміли: тут одного з героїв звуть Пампа😃 я навіть поіменно знаю, кому зараз олдскули звело).

Саме тому за неоригінальність в цілому — мінус 4 зірочки, але за добротність викладу та реактуалізацію ідей (бо ну реально, хто зараз з 13-річок піде читати Шеклі?) — плюс півзірочки.

#Дафа_радить старшокласникам, а також тим, кого раптом накрило ностальгією по збіркам фантастики у м'яких палітурках із яскравими малюнками на обкладинці.