Посібник зі знищення вампірів від Південного книжкового клубу

Найбільше у цій історії вражає сила контрастів: буденності і нещадності, легкого гумору і огидних деталей, розслабленої атмосфери і невимовної жорстокості.

Особлива вражає тому, що ці контрасти щоразу дуже несподівані, і якщо якісь кілька перших сторінок здається, що історія легка і іронічна, то це враження дуже оманливе.

Це справжній, безкомпромісний, брутальний і блискучий горор.

Для мене у будь-якому горорі по-справжньому страшна не надприродня, а соціальна складова, бо саме це підсилює відчуття невідворотності зла.

😈 Це історія про вампіра, що приїздить у маленьке тихе містечко на американському півдні, щоб злитися із натовпом і непомітно задовільняти свій голод. Дуже легко і органічно вливається в «тусовку», стає поважним членом спільноти і харчується найдорожчим, що є у місцевих жителів - їхніми дітьми.

😈 І образ вампіра прописаний шикарно - дуже реалістично, моторошно і небанально. З огидними деталями, але такий, в якого справді можна повірити.

Але не він найстрашніший у цій історії, а ті самі пересічні жителі, які радо приймають монстра до своєї спільноти і готові закрити очі на будь-що, бо він пропонує їм збільшення статків, і ігнорувати голоси тих, хто бачить, що відбувається насправді.

🫀 Тож перш за все - це історія про дисфункціонпльні родини, про сімейний абʼюз і тотальну неповагу до жінок.

Можливо, це прозвучить як сексизм, але я щиро здивована, що автор-чоловік описав абсолютно усіх чоловічих персонажів такими мерзенними і жалюгідними, бо абсолютно всі чоловіки у цій історії - це зло.

🎩Ну а ще це історія про те, чим небезпечні чоловіки у книжкових клубах😂 Взагалі, лінія з книжкови клубом - одна з моїх улюблених.

👹 Дуже сподобався стиль і побудова сюжету. Дуже класно прописані герої і їхня взаємодія. Дуже багато тригерів і емоційних гойдалок.

💋 Я у повному захваті від самої книги, від стилю автору, і дуже розраховую, що ми побачимо і інші книжки Гендрікса, бо на заході він наразі дуже популярний - і однозначно є за що.

Недооцінюйте жінку. А якщо це об'єднання жінок по інтересам, ще й переплітається все найдорожче (діти, сім'я), страшнішої суміші немає.
Ось і в цій книзі гурт жінок із книжкового клубу маленького містечка зустрічає нового мешканця, а він виявляється доволі цікавим вампірчиком, опис котрого ще не зустрічала. На то він і один.

Як правило, доволі складно зустріти гурт жінок, котра горою одна за одну. Тут теж піднімається ця тема, наскільки важливо довіряти та об'єднатися, або втратити все.
Ну і чоловіки. Влада і гроші змінюють їх, але аромат сексизму наповнює цю історію.

Закінчується ця історія трагічно, але настільки яскраво описана фінальна сцена, що з нею могли впоратися тільки домогосподарки.

Дуже класна книга. Тримала мене в напрузі. Я в захваті! Легкий і дотепний стиль написання. Як автор і обіцяв, було багато крові та різної гидоти. А ще був класний читацький клуб, який поєднав у собі чудових жінок.
Домогосподарки стають відчайдушними через своїх чоловіків, які їм не вірять і вважають їх не дуже розумними, а також дуже недооцінюють їх:
"- Ми — ваші дружини, ми — матері ваших дітей, і ми говоримо вам, що віримо в реальність небезпеки. Для вас наша думка вже зовсім нічого не означає?
- Наші діти ходять тут до школи, все життя ми заробляємо собі гідну репутацію, а ви збираєтеся перетворити нас на посміховисько, бо ви — жменька божевільних домогосподарок, які мають надто багато вільного часу"
"Він дивиться на Патрицію і думає, що всі ми лише зграйка пташок, які безтурботно щебечуть... Він бачить тільки нашу оболонку і думає, що ми такі і є: милі південні леді. І ось що я вам скажу: у південних леді немає нічого милого"