Яксунині береги — квітучі пагорби дитинства з міріа­­дами рясних суниць. Колись цими гірськими берегами володіла прекрасна, майже міфічна Яксуня — коротка людська пам'ять у два-три покоління вловлює тільки відгомін її імені. Наскільки достовірна і справедлива наша пам'ять — історична й особиста? Чи є в теперішніх гібридних часах щось надійніше, ніж дитячий спогад?.. — так можна означити один із кількох лейтмотивів поетичної збірки автора.