Gallant

«Будь-де буде краще, ніж тут. Ти будеш у безпеці, доки триматимешся якнайдалі від Галанта».
⠀
Чотирнадцятирічній Олівії Пріор бракує трьох речей: матері, батька та голосу. Сирота, яка росла у школі для дівчат Меріленс, завжди була дивачкою, бачила тих, хто уже відійшов у засвіття, але не лякалася цього. Сумна перспектива стати прислугою, мовчазною тінню у чиємусь домі не вабила. Єдина річ, яку залишила їй матір — щоденник, що приховує багато таємниць, написаний на межі нормального з божевіллям - лише він давав їй надію віднайти когось із родини.
⠀
Одного дня Олівія отримує листа від дядька, якого вона ніколи не зустрічала, він запрошує її до свого маєтку, у місце під назвою Галант. Але коли вона приїжджає, виявляється, що ніхто на неї не чекав. Маєток порожній, за винятком слуг. Олівії дозволено залишатися, але вона повинна дотримуватися двох правил: не виходити після сутінків і завжди залишатися праворуч від стіни, що тягнеться вздовж західного краю маєтку. За ним є ще одне місце, давнє й магічне, яке кличе Олівію через її кров...
⠀
Ця історія темна та дрібку моторошна, тут тіні окутують все та ховають безліч загадок. Олівія опинилася на межі світів і мусить зупинити темряву та Згубу, прийняти свій спадок.
⠀
«Галант» захотілося прочитати після того, як я познайомилася із іншим твором авторки «Незриме життя Адді Лярю».
За настроєм сюжету він був близьким мені до Кароліни Геймана та трішки Джейн Ейр. Але це підліткове чтиво, тому без супер захоплення, думаю, доньці зайде набагато краще.
Мені видалося, що авторка не змогла повною мірою втілити задумане, наче трішки недопрацьована ідея.
⠀