Роман-хроніка, роман-казка, роман-легенда - так можна визначити жанр твору українського письменника. Його головні герої Адам і Єва внаслідок трагічного випадку у космосі приречені на... щастя. Наперекір критичній ситуації, що склалася, долаючи відчай і горе, герої знаходять у собі мужність протистояти силам природи. Між ними народжується світле і чисте почуття. Вони, нарешті, знаходять одне одного. Трагедія і оптимізм, лірика й посмішка стали тим сплавом, з якого й народився цей твір.
Приречені на щастя: Фантастичний роман про Адама і Єву та про їхню любов
Автор
Валентин Чемерис
Опис
Враження читачів
Дивний твір, ніби й більш менш сучасний, але такий застарілий, ніби й не в середині 80-х написаний, а десь так років на 40-50 раніше.
А ще я б його назвав дуже лінивою фантастикою, коли ніби й пишеш про майбутнє, про пригоди на іншій планеті, а усю флору і фауну береш з землі, і навіть назв тварин і рослин не міняєш.
Взагалі виникає дуже багато питань - чого у Адама і Єви не було з собою ніяких інструментів? Чого в них не було корабля? Їх привезли з орбіти і просто лишили, типу, ви тут порозглядайте, а ми повернемося? Ну тупо ж, дичина якась. Чому на планету спустились геолог і психолог? Ну камон, як таке можливо? Чому вони спустилися без скафандрів, а тупо у спортивних костюмах? Що за нехтування мінімальними нормами безпеки?
Питань багато, а відповідей нема, враження, ніби читаєш не твір вже сформованого письменника з 20-літнім досвідом, а якогось початківця.
Ну але попри все читається легко і, в принципі, доволі цікаво. Хоча недоліків дуже багато
А ще я б його назвав дуже лінивою фантастикою, коли ніби й пишеш про майбутнє, про пригоди на іншій планеті, а усю флору і фауну береш з землі, і навіть назв тварин і рослин не міняєш.
Взагалі виникає дуже багато питань - чого у Адама і Єви не було з собою ніяких інструментів? Чого в них не було корабля? Їх привезли з орбіти і просто лишили, типу, ви тут порозглядайте, а ми повернемося? Ну тупо ж, дичина якась. Чому на планету спустились геолог і психолог? Ну камон, як таке можливо? Чому вони спустилися без скафандрів, а тупо у спортивних костюмах? Що за нехтування мінімальними нормами безпеки?
Питань багато, а відповідей нема, враження, ніби читаєш не твір вже сформованого письменника з 20-літнім досвідом, а якогось початківця.
Ну але попри все читається легко і, в принципі, доволі цікаво. Хоча недоліків дуже багато