Валентин Чемерис

"Він її любить, а вон його - хтозна".

Гумористична повість, в основі якої справжні перипетії першого кохання самого автора, щоправда імена і прізвища змінено, та суть залишається та сама.
На що тільки не готовий закоханий юнак? І виконувати різноманітні роботи по господарству, і серенади співати, до того ж з усіма потрібними атрибутами, і полювати на "куницю", і виконувати безліч ритуалів та вчинків заради підкорення серця Галі Козачок. Та найнебезпечнішою затією була дуель, яка в деталях і з особливою атмосферою описана автором.

Поряд з любовною сюжетною лінією чудово змальовано почуття дружби, щирість і взаємодопомога справжніх товаришів, а яскраві другорядні персонажі з цікавими іменами і не менш кумедними прізвищами (топонім Великі Чаплі чого вартує) теж вносять особливий колорит у сповнену веселими курйозами повість.

"Ех, любов! І до чого ж тільки довела балакучого і бокового хлопця?"

Дивний твір, ніби й більш менш сучасний, але такий застарілий, ніби й не в середині 80-х написаний, а десь так років на 40-50 раніше.

А ще я б його назвав дуже лінивою фантастикою, коли ніби й пишеш про майбутнє, про пригоди на іншій планеті, а усю флору і фауну береш з землі, і навіть назв тварин і рослин не міняєш.

Взагалі виникає дуже багато питань - чого у Адама і Єви не було з собою ніяких інструментів? Чого в них не було корабля? Їх привезли з орбіти і просто лишили, типу, ви тут порозглядайте, а ми повернемося? Ну тупо ж, дичина якась. Чому на планету спустились геолог і психолог? Ну камон, як таке можливо? Чому вони спустилися без скафандрів, а тупо у спортивних костюмах? Що за нехтування мінімальними нормами безпеки?

Питань багато, а відповідей нема, враження, ніби читаєш не твір вже сформованого письменника з 20-літнім досвідом, а якогось початківця.

Ну але попри все читається легко і, в принципі, доволі цікаво. Хоча недоліків дуже багато