Льюїс Керролл — псевдонім Чарлза Лутвіджа Доджсона (1832—1898), блискучого оксфордського математика, який зажив всесвітньої слави своїми фантасмагорійними творами — «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі». У 1865 році він опублікував історію маленької дівчинки Аліси, яка провалилася у кролячу нору і відкрила зовсім інший світ — неймовірний, дивовижний і повний усіляких небезпек. Відтоді розпочалися безсмертні пригоди Аліси — можливо, найзнаменитішої героїні англійської літератури.
Аліса в Дивокраї
Автор
Льюїс Керрол
Опис
Враження читачів
Це історія, яку я обожнюю з дитинства, і яка багато в чому сформувала мої читатскі смаки - бо є там і божевілля (на першому плані), і дивні персонажі, і таємниці.
І взагалі вона мало на що схожа і непередбачувана - бо в історії, що базується не на логіці, неможливо передбачити бодай щось.
В цій книзі мені подобається все.
Все, окрім головної героїні - її характер просто нестерпний😅
Нав‘язлива дівчинка з завищеним почуттям власної гідності. Егоїстична, неуважна до людей. Без жодної краплі емпатії - лише раз за всю книгу вона співчуває комусь, і те більше з позиції, що їй не хотілося б опинитись на місці того персонажа.
А от викривлена логіка і сюрреалістичність цієї історії захоплюють мене досі. Та я вважаю, що більшість цих викривлень взмозі оцінити лише дорослий читач.
Всі персонажі говорять про божевільні на перший погляд речі, а втім за цією завісою сумбурності дуже багато сенсу - от як розмірковування про шлях, яким йти, чи про гарні стосунки з часом.
Взагалі цікаві експерименти над законами логіки і філософскі роздуми, якими сповнена книга.
В цій історії ніби взагалі не йдеться про логіку. Втім вона, на мій погляд, як раз навчає логічного мислення - бо випинає всі ті помилки і похибки у побудуванні аргументів, що їх постійно припускаються персонажі.
І взагалі вона мало на що схожа і непередбачувана - бо в історії, що базується не на логіці, неможливо передбачити бодай щось.
В цій книзі мені подобається все.
Все, окрім головної героїні - її характер просто нестерпний😅
Нав‘язлива дівчинка з завищеним почуттям власної гідності. Егоїстична, неуважна до людей. Без жодної краплі емпатії - лише раз за всю книгу вона співчуває комусь, і те більше з позиції, що їй не хотілося б опинитись на місці того персонажа.
А от викривлена логіка і сюрреалістичність цієї історії захоплюють мене досі. Та я вважаю, що більшість цих викривлень взмозі оцінити лише дорослий читач.
Всі персонажі говорять про божевільні на перший погляд речі, а втім за цією завісою сумбурності дуже багато сенсу - от як розмірковування про шлях, яким йти, чи про гарні стосунки з часом.
Взагалі цікаві експерименти над законами логіки і філософскі роздуми, якими сповнена книга.
В цій історії ніби взагалі не йдеться про логіку. Втім вона, на мій погляд, як раз навчає логічного мислення - бо випинає всі ті помилки і похибки у побудуванні аргументів, що їх постійно припускаються персонажі.