Мало хто знає, що Філ Найт у підлітковому віці не мав змоги купити собі якісні кросівки. Ця історія — про величну взуттєву компанію, що почалася з півсотні позичених доларів. «Взуття-буття» — про те, як із пустими кишенями укладати багатомільйонні угоди й залишатися у виграші. Про те, як зібрати команду професіоналів і за роки роботи втратити лише двох топменеджер. Про біг як спосіб ведення бізнесу та філософію.
Для якнайширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться бізнесом, історіями успіху, управлінням та маркетингом.
Відгуки про книгу Філа Найта:
Напрочуд відверте нагадування про те, як насправді виглядає шлях до успіху в бізнесі. Це брудна й хаотична подорож, сповнена помилками й нескінченною боротьбою, і навіть жертвами. Тут Найт розповідає про кількох топ-менеджерів, яким вдалося пройти цей шлях. Не думаю, що автор хоче чогось навчити. Замість цього він робить щось значно більше — розповідає свою історію так чесно, як тільки може. І ця розповідь дивовижна. Білл Ґейтс
Найкраща книжка з тих, що я прочитав минулого року. Філ талановитий оповідач. Воррен Баффетт
Путівник для топ-менеджера, який приведе до вершини. Я не міг відірватися. Білл Волтон, Wall Street Journal
Цитата з книги "Взуття-буття. Історія Nike від засновника компанії":
Іди за своєю божевільною ідеєю
У 24-річному віці мені на думку спала Божевільна Ідея. Дивним чином, попри сильну тривогу, страх перед невідомим майбутнім та невпевненість у власних силах, яку переживають усі хлопці й дівчата у 25 років, я таки дійшов висновку, що весь наш світ побудований на божевільних ідеях. Наша історія — це одна грубезна збірка божевільних ідей. Усе те, що мене захоплювало, — книжки, спорт, демократія, підприємництво — починалося з божевільних ідей.
Того ранку 1962 року я сказав собі: нехай усі називають твою ідею божевільною... а ти і далі втілюй її у життя. Не зупиняйся. І навіть не думай про те, щоб зупинитися, поки не досягнеш успіху, не марнуй часу на роздуми про те, що саме охоплює цей «успіх». Хоч би що траплялося на твоєму шляху, просто не зупиняйся.
Ось так, цілком несподівано, мені вдалося дати собі доволі корисну пораду, як на мій вік, надто мудру, й успішно нею скористатися. І ось тепер, півстоліття по тому, я впевнений, що це найкраща порада — можливо, навіть єдина, яку ми повинні давати іншим.
