Елегантна їжачиха

Досить незвична книжка із філософськими роздумами, але прочиталася легко і швидко.

Консьєржка в багатоповерхівці, дівчинка - підліток, заможний японець. Що може об'єднувати таких героїв? Фешенебельний будинок у Парижі, потяг до прекрасного - кожному своє.

Непомітна консьєржка- дуже розумна, палає незрозумілою любов' ю до творів Толстого і точно щось приховує.

Розумна дівчинка, яка не бачить сенсу у житті і думає про самогубство.

Філософська, іронічна, світла і трагічна книжка. І як часто ми не помічаємо тих, хто поруч, та й не знаємо, хто і що думає.

Цікава, але в даний час ця любов до всього російського і толстоєвських тригерить максимально.

Філософська й іронічна, світла і трагічна книга, яка затягує з перших сторінок, на яких дванадцятирічна дівчинка розмірковує про сенс життя і детально планує своє самогубство, як тільки їй виповниться тринадцять.

Тут багато філософських роздумів, які щедро здобрені тонкою іронією. Пояснення Канта й Гусерля на прикладі котів – ще та потіха. Чи пасаж про собаку-кокера: «він уперто наполягає на собачому бутті, тоді як хазяйка хоче зробити з нього джентльмена».

Вся головна філософія закладена в роздуми двох персонажів – 54-річної консьєржки будинку в Парижі, де мешкають заможні люди, та вже згаданої дівчинки - мешканки цього будинку. Кожна з них по-своєму нещасна, обидві вони приховують свої думки і сутність. Але коли вони знайомляться ближче, то ніби відкривають одна одну, розуміються, незважаючи на різницю у віці, майновий стан і соціальний статус, пізнають причину своїх «хвороб».

Багаті мешканці роками щодня ходять повз просту консьєржку, ставляться до неї як до чогось буденного і звичного, вважаючи, що вона «є недоумкуватою консьєржкою, яка перебуває поза межами їхніх імлистих обріїв». Вони навіть не підозрюють, настільки багатий її внутрішній світ. Проте й сама жінка всіма силами намагається приховати те, що має за душею, живе таємним життям і не бажає, щоб світ втручався в її справи.

А от новий мешканець вмить розкусив нібито простакувату консьєржку, «елегантну їжачиху», яка не підпускала до себе нікого, і зрозумів все багатство її душі. Її «викрили», її вивели з «підпілля» на світ Божий. Бо «достатньо одного досвідченого погляду, і бачиш, хто буде сліпим при доброму освітленні й бачитиме в темряві».