Єва

З анотації може скластися враження ніби головний герой Лоренсо Фалько всю книгу ганяється за золотом наввипередки з радянською шпигункою Євою, періодично відволікаючись через взаємні стосунки. Насправді оповідь історії не зовсім така, окрім пари "бондівських" епізодів ближче до кульмінації.

Танжер, 1936 рік. Біля порту стоять два іспанські кораблі, франківський і республіканський. Республіканський корабель, що перевозить золото на своєму борту, втік від франківського міноносця до Танжера, що є нейтральною територією. Через декілька днів кораблі знову мають вийти море, де, найбільш ймовірно, станеться морська битва, і республіканський корабель затоне разом з золотом та екіпажем.

Фалько відправили до Танжера, щоб виконати роль посередника і спробувати вмовити капітана республіканського корабля здатися і віддати золото в обмін на гроші та свободу від переслідувань.
В цій книзі цікавими є образи капітанів обох кораблів. Капітан республіканського корабля Кірос, сміливий і мовчазний фаталіст, що чудово розуміє складність ситуації. Капітан франківського корабля Навія, жорсткий, і водночас, людяний. Обидва капітани поважають і розуміють один одного, незважаючи на ворожість. Ще мене потішили спогади про дитинство і сім'ю Фалько та додаткові подробиці про Пакіто Павука, що краще розкрило обох персонажів.

Загалом, це була цікава історія, тому, з радістю, продовжу читання)