🌸«Можливо, все, що памʼятати треба
Моїй душі серед страждань і втіх,
Це — тільки карта зоряного неба
І поклик безміру — з очей твоїх!»
Це ідеально впорядкована збірка. Настільки класно все підібрано і «розставлено», що пливеш у цьому вирі неймовірних рядків. Кожен розділ викликає свої емоції, адже в кожному є своя сила, краса, послання і чарівність.
З початку ми поринаємо з головою в любовну лірику, яка кожним своїм віршем торкається серця. Кожен рядочок знаходить шлях до найпотаємніших місць душі. Потім нам відкривається сила патріотичної любові, яка змушує серце битися сильніше і викликає сирітки по шкірі. І після таких віршів нас занурюють у філософські рядки і слова присвячені дітям. А закінчується весь цей спектр емоцій і прекрасних віршів розділом з позначкою 🔞😏
🌿«Зніми мені легенькою рукою
Сніжинку із брови, а з серця – лід
Поважності, печалі, супокою,
Всього, що я надбав за стільки літ»
Прекрасна поезія, яка торкається кожної струнки душі. Усе так тонко та тендітно, що відчуваєш цей вітерець на шкірі, а здалеку лунає легка мелодія, яку награє сам автор. Ця збірка — душа Дмитра Павличка. Тут стільки сили, щирості і прекрасного, що хочеться запам’ятати кожен рядок. Це справді неймовірний представник шістдесятників, який заслуговує якомога більше уваги в школі, в університеті, у житті.
🌸«Кожен раз я прощався навіки
З тобою, улюблена зморо,
А ти навіть не розтуляла повіки,
Знаючи, що повернуся скоро»
Дивовижна збірка, яка захоплює подих і змушує серце завмирати. Неймовірний поет, який мав неймовірний талант створювати вічність, що торкається душі. Це було прекрасно і чуттєво🥹
Люблю такі прекрасні вірші. Згадую «Триста поезій» і «Євангеліє від ластівки», які з цієї ж серії, так само знайшли місце у моєму серці. Поезія, яка стає і стала вічністю🥰
Поезія-це завжди неповторність
Якийсь безсмертний дотик до душі
Саме ці слова Ліни Костенко, я думаю найбільш влучно характеризують цю збірку Дмитра Васильовича Павличка. Коли її відкриваєш просто дивуєшся скільки геніальних віршів у ній, і всі різні:тут і інтимна лірика, і громадянська, і історичні поеми, і біографічні вірші про історичних персон і багато іншого. Гортаючи сторінки цієї книги пишаюсь тим, що Дмитро Васильович був нашим сучасником, і мені пощастило особисто з ним познайомитись. А на останок хочу навести вірш з цієї збірки на злобу дня:
Молись, дитино, щоб не вернуло
Московське рабство, як темна мжа
А по молитві пильнуй, щоб дуло
Твоєї зброї не жерла ржа
Молитва щира-то з Богом згода,
То криця духу, а не руки,
А чиста зброя-твоя свобода,
Твоя будучність на всі віки.
