Daisy Jones and The Six

Досить дивні відчуття лишила після себе ця книга.

З одного боку: цікаві та яскраво-концентровані персонажі, історія в яку віриш і яка торкається певних закуточків душі.

З іншого боку: формат інтерв'ю просто дуже важкий для сприйняття, я слухала книгу в аудіо й кожного персонажа озвучували окремо, що хоч якось полегшувало digestion of the story. Скоріш за все, якби я читала цю книжку в класичному форматі, то це був би DNF саме через формат подання тексту.

Але! Персонажі - класні. Історія - яскрава. Вчинки героїв щиро обурювали й розчулювали. Дуже багато цікавих думок про сім'ю, самоідентичність, боротьбу зі своїми страхами й демонами, про особистий вибір жити так, як хочеться, а не як правильно. За все це я додаю окремий бал.

Роман "Дейзі Джонс & The Six" - це історія про неіснуючу рок-групу, яка стала легендою в 70-ті. Автор вибирає для оповідання цієї історії цікаву форму: фрагменти зі слів кожного. Немов клаптик пазлів голос кожного створює повну картину того, що відбувається.

Атмосфера, яку створила Тейлор Дженкінс Рід, просякнута наркотичним чадом, алкоголем, записом пісень, взаємовідносинами учасників, спробами бути поза групою та бути чимось більшим усередині групи. Дейзі страждає від залежності. Біллі завжди розривається між сім'єю та групою. Хлопці борються зі своїми демонами. Але чи має творча натура страждати, щоби творити?

У романі розкриваються питання дружби, сім'ї, залежності, популярності, взаємодій усередині колективу, кохання. І все це в рамках становлення групи, піку її популярності та низки дрібних, але значних подій, що призвели до розпаду групи.

«Дейзі Джонс & The Six» – історія кохання та спокуси, випробування пристрастю та талантом, боротьба за життя з самим собою до останнього подиху і тим, що важливіше за амбіції, егоїзм і славу.

Сміливі та відчайдушні персонажі, наркотики (багато наркотиків!), вечірки, звукозаписи, творчість на межі геніальності та геніальність на межі божевілля - такою мені видалась книжка про вигаданий рок-н-рольний гурт 70х років.

Тейлор Дженкінс Рід обрала формат інтервʼю для тексту. Але не знаю, чи мені насправді це до душі. З одного боку, швидке читання забезпечене. Ситуація, яка є центром подій в романі, подається у ретроспективі та з різних поглядів і переживань учасників музгурту.
Але, напротивагу цьому, емоційно зануритись углиб оповіді було важко. Хотілося більше переживань від кожного персонажа, а не короткі спогади про ті чи інші події.

Книга, мабуть, не претендує на щось більше, ніж розважальне читання. Та разом із тим мені сподобалась її проблематика:
⁃ сімʼя і творчість: як розставити пріоритети та знайти волю, аби триматися обраного курсу, коли довкола більшість живе за протилежним вектором?

⁃ індивідуальність: як попри думку загалу та норм лишатися собою і водночас не нашкодити цим собі ж та своїй популярності (яка в темі світу музики, звісно, грає надважливу роль)?

⁃ власні творчі потреби та загальна візія команди: як бути лідером величезного гурту, в якому кожен має право і хоче виділити власний аспект таланту і творчості?

⁃ довіра у стосунках: чи можливо лишатися в тіні свого партнера, світової зірки, та попри все вірити в силу вашого кохання?

Книжка добра, аби провести з нею вечір. А ще надзвичайно красива - той випадок, коли залишаю книгу у себе на полицях саме через її стильовий дизайн