Продовжуємо відкривати «Київ читацький». Ми поспілкувалися з Олексієм Жупанським, українським письменником і видавцем, та розпитали все-все про його книжкові смаки та звички.
І сьогодні ділимось цією розмовою з вами!
Обставини видавничого життя складаються так, що дуже мало читаю просто «для себе».
Обставини видавничого життя складаються так, що дуже мало читаю просто «для себе», а переважно те, що ми плануємо видавати чи твір, який вже перебуває у процесі видання. Хороші новини в тому, що я намагаюся видавати те, що подобається мені як читачу.
Читаю багато і на папері і в електронному вигляді, якщо мова йде про ознайомлення з надісланими до видавництва рукописами чи зданими в роботу перекладами, які також доволі часто прочитую.
Аудіоформат взагалі не сприймаю. Я візуал і для мене книжка – це лише і виключно друкований текст, який сприймається очима. Слух у мене для музики.
Тексти для читання переважно обираю за робочою необхідністю.
Переважно обираю за робочою необхідністю – тексти, які ми наразі готуємо до видання.
Якщо ж інколи даю собі із цим перепочинок, то здебільшого закриваю гештальти із авторами, творчість яких давно цікавить, але не було часу ознайомитися зі всіма їхніми творами, наприклад Майкл Свонвік, Вільям Ґібсон чи Ден Сіммонс.
 |
 |
У випадку всіх цих авторів це ще й, знову ж таки, корисне читання, бо читаючи їх, водночас можна подивитися, які ще твори можна було б видати українською.
Традиційно утримуюся від детективів, любовних романів, класичної фентезі.
Жанри читаю доволі строкаті – багато різних напрямів фантастики, класики, сучасної прози, іноді горор, містика.
Традиційно утримуюся від детективів, любовних романів, класичної фентезі з чаклунами-драконами і тим паче від сучасних любовно-романтичних гібридів – ніколи не любив шаблонності і конвеєрного підходу, все ж сприймаю літературу по-старовірському як мистецтво, а не як на швидку руку склепану із заготовок одноденку для істерик на тиждень у тік-тоці.
Не маю звички рахувати кількість прочитаних книжок.
Взагалі не маю звички рахувати кількість прочитаних книжок, вважаю, що це геть не визначальне у читанні. Радше люблю підраховувати, скільки прочитав книжок, які справді вразили, сподобалися, запам’яталися чимось новим, книжок, які можна занести до особистої скарбнички непроминальних текстів, до яких потім можна буде повертатися. Таких книжок за останні роки небагато, але, мабуть, це нормально.
Часто читаю вранці за сніданком – це найпродуктивніший час.
Часто читаю вранці за сніданком – у моєму розкладі дня це найпродуктивніший час для читання, але його, як завжди, не вистачає.
Щодо лайвхаків читання – спершу треба прочитати увесь інтернет, щоб потім нічого не муляло і після того зі спокійною душею розпочинати читання книжок. Але можна й одразу взятися за читання книжки, замість прочитування всього інтернету. Словом тут є різні практики.
 |
 |
Роблю помітки, щоб потім з’ясувати якісь місця перекладу чи поправити.
Раніше ніколи не робив помітки чи виділення у книжках, але от зараз, поміж інших книжок, читаю переклад роману «Культ» польського письменника Лукаша Орбітовського, який ми готуємо до видання, то якраз тут згодилася в електронній книжці опція виділення тексту – роблю помітки, щоб потім з’ясувати якісь місця перекладу, щось поправити.
Якщо ж без цих робочих моментів читання, то ніколи не роблю помітки / виписки, волію розчинятися в реальності тексту.
З останнього прочитаного «Aurora Borealis» Максима Гаха. Вважайте це анонсом.
Зважаючи на специфіку діяльності, то з останнього прочитаного – текст, який читав по роботі, але водночас прочитав його з величезним задоволенням та інтересом.
Це роман львівського письменника Максима Гаха «Aurora Borealis», який ми готуємо до друку у нашій серії сучасної української прози «Альтернатива». Дуже захоплива суміш альтернативної історії та фантастики, оповідь про умовно наш світ, де свого часу християнство так і не стало однією з панівних релігій, а Римська імперія збереглася до наших днів.
Там дуже великий, як для нашої сучасної прози обсяг – завбільшки, як Джойсів «Улісс», але роман просто чудово написаний і легко читається.
Дуже радів, коли до рук потрапив цей текст, бо, попри загальний підйом нашої літератури сьогодні і все більшу кількість рукописів, які надсилають до нашого видавництва, тексти такого масштабу і такої якості трапляються дуже нечасто.
Словом, вважайте це анонсом на кінець літа – початок осені. Скажу, без перебільшення, що романи такого рівня рідко з’являються на українському літературному обрії, тож вже чекаю на його вихід, бо дуже цікаво буде дізнатися реакцію читачів та критиків.
Універсальної книжки, яку треба прочитати всім, просто не існує.
Впевнений, що універсальної книжки, яку треба прочитати всім, просто не існує і кожному своє – комусь секс із драконами, а комусь лінгвістично-культурологічні кульбіти Джойса.
Тут нехай кожен читає те, що приносить йому задоволення і сповнює його життя додатковим сенсом, адже для того й існують книжки.
Видання з книжкової полиці Олексія Жупанського
Нижче зібрали для вас добірку книжок, які рекомендує прочитати український письменник і видавець.
Замовляйте за видавничими цінами та з вигідною надшвидкою доставкою на Readeat.com.
А ще не забувайте ділитися враженнями про вподобані видання. І обов’язково рекомендуйте книжки друзям або підписникам – та отримуйте до 15% бонусами на рахунок.
