3 найкращі відгуки за тиждень: Що говорять читачі про книжки від «ArtHuss»

Колись років три тому я ще російською читала "Places of the Heart: The Psychogeography of Everyday Life" Коліна Еларда і була у повному захваті від того, наскільки крутецькі штуки можна виробляти суто правильним плануванням. А ще наскільки очевидними вони здаються, але вже тільки після того, як на це звернуть твою увагу. 

І я така тоді "от би ще чогось подібного почитати". Як ви розумієте, час чогось подібного настав аж осьо тільки 😂

❤️"М'яке місто" Девіда Сіма — це не про диванчики чи м'які меблі. Це про місто, в якому комфортно і легко жити людям із усім різноманіттями потреб, зацікавленостей та можливостей. 

З самого початку автор каже, що десятиліття планування у форматі "а давайте винесемо супер-гіпер-пупермаркет кудись на виселки, побудуємо окремий мікрорайон для офісів і окремий — для всяких там навчань, а люди нехай туди-сюди їздять" призвели до майже міської катастрофи і треба то всьо мінять. 

✏️На прикладі успішних мікрогромад у Копенгагені (і не тільки) Девід Сім показує як насправді виглядає ефективне планування і перепланування, яке робить щасливими багато людей. Тут часто лунають слова "закритий двір", "нашарування" та "безпека". Він розказує і показує не тільки нові, вже розумно сплановані житлові масиви, але й те, як можна використати сучасні знання з психології та соціології і перетворити дуже стару забудову з затісних кварталів на комфортний простір для життя. 

Все супроводжується реальними світлинами та схематичними інфографіками, що унаочнює текст максимально. Мені було дуже цікаво читати й роздивлятися, хоча я й не архітектор-урбаніст. 

В деяких місцях, звісно, хотілося ридати. 

🔻Наприклад, в епізоді, де згадується, що трамвай тихіший та чистіший за автобус, тому люди віддають перевагу районам із трамваями 😯. 

🔻Або на моменті, коли автор описував, як один з маргінальних районів одного австрійського містечка перетворили на дуже привабливий тим, що змусили мешканців створити спільну організацію, якій вже й виділили кошти на перепланування та ремонт 🙄. 

Дуже класне чтиво, яке я б радила нашим ГОшкам, пов'язаним із містобудуванням чи проектуванням, чи контролем за тим всім, чи навіть головам ОСББ, які хочуть мати навколо простір із людським обличчям. 

Та і просто так було дуже цікаво почитати насправді.

Спочатку ця книга зацікавила мене виключно з професійної точки зору. Я — дизайнерка користувацького досвіду, і тема інклюзивного дизайну зараз на часі як ніколи.

Але авторка (Кет Голмс) розкриває тему інклюзії в глобальному сенсі. Вона заохочує нас дивитися ширше і почати звертати увагу на світ навколо, на людей навколо, на звичні, здавалося б, речі. 

Я завжди дивилася на поняття "ексклюзивність" в контексті чогось кращого. Почуватися ексклюзивним було рівносильно в моїй голові поняттю "особливий" у вкрай позитивному значенні. 

Але Кет запрошує нас до глибокого роздуму і альтернативного погляду на ексклюзивність як явище виключення людини з оточуючої більшості. Болючого, такого, який змушує вас відчувати себе неважливим.

Я вважаю що цю невеличку, але дуже актуальну і глибоку книгу варто прочитати кожному хоча б заради того, щоб спробувати вийти за обмежуючі рамки власних буденних контекстів і поглянути на світ і людей поруч по-новому, ширше.

І переглянути своє ставлення до деяких речей також. 

Світ не змінюється дивним чином сам, будь-які зміни починаються з людини. З нас самих. Тому якщо ми хочемо бачити наш світ і майбутнє кращим, варто починати з себе. І ця книга є чудовим поштовхом для позитивних зрушень.

Дякую видавництву ArtHuss за це чудове видання.

Все життя я думав, що ігри — це просто спосіб розважитися та втекти від щоденних проблем. Проте, коли я випадково натрапив на книгу "Теорія розваг для ігрового дизайну", я відчув, що світ ігор може бути набагато більшим, ніж я коли-небудь уявляв.

Ця книга перетворила моє ставлення до ігор: вони стали не просто розвагою, а справжнім мистецтвом, яке об'єднує техніку та емоції. Як новачок у цій галузі, я відчув себе як дитина, яка знаходиться на вершині водоспаду, готова зануритися у безмежну глибину ігрового дизайну. І тепер я впевнений, що граючи, я не просто розважаюся, але і розвиваю власний потенціал.

Кожен розділ цієї книги — це маленька пригода, де я відкриваю для себе нові можливості. Я рекомендую цю книгу кожному, хто хоч раз хоче подивитися на ігри інакше. Вона відкриє для вас новий світ можливостей та захоплень, які ви, можливо, й не уявляли.

Абсурдність деяких ситуацій та певний хаос подекуди ламав мені мозок. Та й сам вид діяльності героя досить незвичний — його фірма збирає фінські гриби та продає японцям. Але читалося легко, бо є постійний рух, картинка змінюється, як в справжньому екшені. І кидати зовсім не хотілося, бо просто цікаво було, що там автор ще насипав. Ну і традиційно, описи — скандинави вміють зрозуміло і красиво. 

Книжка дрібку дивакувата та скоріше покликана розважити, ніж подати серйозну детективну історію. Але мені сподобалося!