Кожні 4 роки батьків підлітків у Гавалдоні охоплює страх втратити свою дитину...
Раз на 4 роки Директор Школи Добра і Зла обирає 2 дітей для кожної зі шкіл. І хоча достеменно передбачити його вибір майже ніколи не вдається, місцеві жителі завжди намагаються здогадатися, хто стане наступними.
Ніч Х наближається, день коли всі діти в паніці, а батьки вдаються до кардинальних рішень. Довге і гарне волосся дівчаток, що ніби зійшли зі сторінок казки про принцес лягає на підлогу, а обличчя вже вимащене сажею та багнюкою. Найлихіші діти всього Гавалдону йдуть робити найдобріші справи (чи то через не скупу винагороду від батьків, чи то навіть вони не в захваті від ідеї назавжди втратити дім).
Та в усіх "передбаченнях" завжди фігурує Агата. На думку місцевих жителів, саме вона має цьогоріч "представити" Гавалдон у Школі Зла, адже хто як не вона краще підійде на роль майбутньої відьми чи злодійки?
Агата - відлюдниця, має лише одну подругу (а хорошої жодної...), живе поруч з кладовищем (і вважає це місце справді чудовим!!), а також має кота на прізвисько Різник.
Дівчина ж, з якою вона товаришує є Софі, одна з двох кандидаток на роль майбутньої принцеси, і варто зауважити, що вона має дуже складний характер. А головна мрія Софі - потрапити до Школи Добра, скажіть це справді несподіванка?
І ось настав цей день. Батьки - охороняють Гавалдон по всьому периметру, але хіба це врятує дітей, якщо викрадач приходить в образі тіні. Та тільки стається щось зовсім не передбачуване і не логічне. Софі - потрапляє до Школи Зла, а Агата - Добра! Неочікуваний такий поворотик сюжету...
А тепер залишається лише думати-гадати, чи це стімфи (птахи, які доставляють дітей їх до місця призначення) щось наплутали, чи Директор зовсім збожеволів або може дівчата і справді на своїх місцях?
10/10
Це була захоплива історія, яка, до речі, дуже цікаво і гарно написана)
Також тут гармонійно описуються і події зі Школи Зла і зі Школи Добра (або принаймні я не помітила дисбалансу при читанні). Мені до вподоби більше припало Зло - таке яке є. До речі, моменти зі Злом переважно кумедні (я таке люблю!). Добро ж весь час хоче вдати з себе ідеальних людей (вони такими не є!) І майже всю книжку вони мене дратували, але, припускаю я, Зоман Чейнані так і задумував, щоб наштовхнути читача на роздуми... Чи завжди добро це про рожевий колір, хоробрих принців і чарівні посмішки? Сумніваюся...
Не може не тішити той факт, що попереду ще 5 частин!! І я вже в передчутті дивовижних пригод)
Книга гідна Вашої уваги і вірю, що вона здобуде ще більшої популярності, адже це крута книга для підлітків.
В книзі крутий світоустрій, майстерно складений план шкільних уроків, а ще краще описуються самі думки героїв, їхні погляди на життя. Впевнена, що кожному з Вас стане цікаво, до якої зі шкіл Ви б пасували краще.
Книгу рекомендую, вона чудова!