На перший погляд може здатися, що за обкладинкою ховається ніжна, весняна історія про Київ. Так, у тексті є весна. Березень 2022. А замість Києва його передмістя, Гостомель. Ці час і місце вже можуть дати уявлення, наскільки щемким буде роман. Щоб написати книгу, авторка стажувалась у медичних добробатах, а ще взяла понад 30 інтерв'ю у постраждалих. Тож історія вийшла дуже чесною і принизливою. Про звичайну щасливу родину, яка одного дня опинилась в епіцентрі боїв, а потім в окупації. Про старшу доньку, яка зробила неочікуваний вибір в екстремальній ситуації. Про okyпанта, якому колись зробили величезне добро, і який відплатив за нього підлістю і ницістю. Як же я хочу, щоб саме такими бачили громадян р**її на міжнародній арені, щоб саме цей образ жорсткої невдячної потвори був на першому місці, а не загадкова душа з балетом і толстоєвськими. Я дуже хочу, щоб цей роман перекладали, читали, екранізували у світі, коли лунають чергові пропозиції просто перестати стріляти... Найголовніше - у романі є надія. Історія, що починається з першим днем повномасштабної, закінчується, а вiynа триває. Але навіть в таких умовах цвіте каштан, а разом з ним оживає надія.

Я не знаю, кому ця книга може не сподобатись, настільки вона сильна і емоційна? Але в той же час, радити всім не можу, адже вона повністю переносить у початок того лютого, ти неначе знову проживаєш всі ті емоції безвиході і невіри. Коли здавалося, що ну не може бути війна у двадцять першому столітті, це варварство, яке перекреслює всі здобутки людства. Що все дуже швидко закінчиться, що інші країни покладуть край цьому… Через родину Білоцерківських, авторка майстерно змальовує всі жахіття війни, але в той же час показує незламну силу нашого народу. Серед всього того жаху, існує і дружба, і підтримка, і кохання. дуже болюча, але важлива книга ❤️

Це дуже глибока і болісна історія про перші місяці повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році. У центрі оповіді - місто Гостомель, яке стало одним із символів супротиву, руйнування і незламності українців. Авторка показує щоденні переживання та деталі побуту під час війни, як змінюється життя звичайних людей у момент, коли реальність розколюється на «до» і «після». Страх, розгубленість, втрати переплітаються з взаємною підтримкою, людяністю та надією, яка не зникає навіть серед руїн.❤️‍? Ми знайомимось з родиною Білоцерківських, звичайною українською сім’єю, яка опиняється в епіцентрі воєнних подій. Авторка дуже влучно зобразила, як війна руйнує все, змушує швидко дорослішати, приймати складні рішення й боротися не лише за фізичне виживання, а й за збереження людяності. Кожен член родини Білоцерківських по-своєму проживає страх, втрату, розлуку й надію, але саме родинний зв’язок стає їхньою опорою у найтемніші дні окупації.❤️‍?? Книга читається дещо важкувато не через стиль, а через правду, яку вона несе. Це не вигадана війна і не абстрактні події, а дуже впізнаваний біль всіх українців, переданий через долю родини Білоцерківських.? Авторка не намагається шокувати, але кожна сцена пронизана страхом та болем, невизначеністю й водночас тихою надією. Герої справжні, зі своїми слабкостями й внутрішніми переживаннями… Цей роман не лише про війну, а й про дім, пам’ять і любов, які неможливо знищити снарядами. Також читаючи книгу, я гадала, чому така назва книги і потім зрозуміла…. Образ каштана залишається в серці як символ того, що життя обов’язково повернеться…? Це саме та книга, яку варто читати повільно, з паузами, і яка ще довго не відпускає після останньої сторінки.

Надзвичайно ніжна й атмосферна історія, яка огортає спокоєм і змушує замислитись про важливе. Тут багато тиші, почуттів і справжніх емоцій між рядками. Книга, яку хочеться читати повільно ??

Я ще не навчилася читати книжки про війну без сліз, і ця не стала винятком. Це художня історія про окупацію Гостомеля і родину Білоцерківських. Тато, мама, троє дітей. Двоє менших - з батьками вдома, а старша, доросла дочка Іванка - у Дніпрі. І коли починається повномасштабне вторгнення, вирушає до своїх. Лиш "транспорт" обирає незвичний - машину військових медиків, які беруть її в команду. А в Гостомелі у підвалі дому Білоцерківських збираються, окрім членів родини, ще кілька знайомих. І всі люди, дорослі і малі, намагаються зрозуміти, як вижити у страшні часи. Книжка перш за все про сім'ю. Сучасні події чергуються з історією цієї родини: про юність, знайомство, шлюб, труднощі і традиції. І каштан тут не випадковий. І навіть окупант виявляється знайомим. "Коли зацвіте каштан" часто зачіпала мої емоції: люди, які переживають страшні події, змушені робити важкий вибір раз за разом. Обстріли, репресії, відсутність їжі, знущання. Авторці вдалося передати емоції героїв. Й антигерой тут теж зображений дуже якісно - а тому ще більш гидкий. Ця книжка про людей, які стають героями, навіть коли самі не вірили, що на таке здатні. Про людей, які переступають через себе заради вищої мети. Про стійкість і страх. Про втрати і горе. Про війну. І надію.

Щиро рекомендую познайомитись з цією книгою. Це історія про людей яких зненацька застає війна. Це історія в якій кожен з нас побачить чи відчує в моменті себе...це про наші страхи, жахіття, відчуття повної невизначеності перших днів чи то тижнів великої війни. Такі дивні відчуття читати про війну на нашій землі в наш час розуміння цього так болить... Але як глибоко та талановито авторка описує всі деталі, звуки, запахи, що є враження особистої присутності в гущі подій. Завдяки детально написаній передісторії життя героїв, вони глибокі та зрозумілі, наче гарно знайомі нам люди. І незважаючи на трагізм та жахіття реалій війни, ця книга не про безвихідь чи журбу, вона про героїзм, альтруїзм, кохання та здатність вистояти, вижити! Тішусь, що маємо таких талановитих сучасних авторок та маємо можливість читати їх твори ??

Читаючи цю книгу, ти переносишся в перші місяці війни. У день, коли прокинувся не від будильника, а від дзвінка рідних. Прокидайся, ВІЙНА!! Чуєш? ВІЙНА!!!У дні, коли Гостомель був в окупації. У дні, коли кожна секунда на вагу золота. У дні, коли просиш, щоб твої рідні були живі і в безпеці. Ця книга – це не проста історія. Це історія, читаючи яку, ти розумієш справжні цінності: любов, прощення, родинні цінності та тепло. Цінності, які здатні витримати абсолютно все.Персонажів цієї книги я полюбила з перших сторінок. Сімʼя Білоцерківських – це прості люди, які змушені ухвалювати дуже складні рішення. Кожен герой у цій книзі проходить неймовірні випробування. Хтось навчається прощати і відпускати старі образи. Хтось відкриває в собі небачену силу волі і здатність захищати тих, кого любить.Мені найбільше сподобалося, як Ярко Любич розкриває тему любові, яка перемагає відстань. Деякі моменти роздумів героїв були трохи затягнутими, тому іноді було важко читати. «Коли зацвіте каштан» — це роман-нагадування. Памʼять про тих, хто тепер стоїть у лавах небесного строю. Він подарує вам тепло, віру у свої сили і нагадає про те, що єднання сім'ї – це найбільше диво.

«Коли зацвіте каштан» — це історія про людей, яких зненацька застає війна. Це розповідь про вибір, самопожертву, про здатність віддавати себе до кінця, залишаючись безкорисливими перед обличчям смерті, страждання й хаосу. Трансформація головної героїні вражає глибиною: війна змінює всіх — когось ламає, когось спалює дотла, попри вік чи стать — дитина ти, жінка чи старий. Але ця книга не про жорстокість. Вона — про характери, особистості, про стійкість і мужність. Про те, як у найтемніші моменти все збирається воєдино заради мети — врятувати людські життя, скільки можливо, відшукати рідних, залишитися після всього, що сталося - людиною, не зламатися за допомоги тих, від кого цього не очікуєш. Авторка неймовірно точно передає деталі — кожен штрих, запах, звук занурюють читача у саме серце подій, створюючи повний ефект присутності. Цікаві відсилки та пасхалки, різні гілки сюжету, що сходяться воєдино, тут все на рівні. І нарешті — розв’язка. Вона накриває хвилею почуттів і дарує надію: попри все, зло буде покаране, добро виживе, і світ, зрештою, знову зацвіте — як той каштан. Торкнуло до глибини душі, без перебільшення. Певен, що ця історія не залишить байдужим будь-кого. Рекомендую, вона варта вашого часу та уваги. Авторці бажаю успіхів, та з нетерпінням чекаю нових історій!