Премійований, але не захопливий 🧐 Роман В’єта Тана Нґуєна Симпатик отримав Пулітцерівську премію, його хвалять критики, називають глибоким дослідженням війни, ідентичності та політичних ідеологій. Проте особисто мене ця книга не зачепила. Здається, що в ній є все для хорошого роману – шпигунська історія, післявоєнний хаос, роздуми про подвійне життя головного героя, який одночасно є комуністичним агентом і асистентом південнов’єтнамського генерала в американському вигнанні. Але виклад занадто розтягнутий, а стиль – перевантажений деталями, що не дають динаміки сюжету. Я не знайшла у книзі нічого, що б захопило – ані герої, ані їхні переживання, ані сам сюжет не змогли утримати мою увагу. Було відчуття, що історія має потенціал, але його розчинили у надмірних роздумах та повільному темпі оповіді. Можливо, комусь подобаються такі складні та насичені тексти, але для мене Симпатик виявився просто нудним.
Анонім
Книга багато чому вчить. Почав читати і одночасно дивитися серіал, дуже цікавий досвід, книги про війну потрібно читати постійно, можливо на Землі не було б війн,
Анонім
Я очікувала захопливий шпигунський роман, а отримала важку та суперечливу книгу. Головний герой – інтелектуал-революціонер, який не розумів, у що він в'язався і що таке комунізм. Його муки совісті за вбивства настільки віддавали мені достоєвським, що це було важко сприймати. Книга сповнена численними відсилками, алюзіями, метафорами і порівняннями, в яких інколи просто губишся. Теми, підняті в книзі, місцями дуже тригерили, але, попри це, сюжет не був цікавим. З плюсів – я отримала більш глибоке розуміння історії В’єтнаму, бо до цього мала поверхневі знання.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях