Нові відгуки

Чудова дитяча книжка про пригоди, якими було сповнене й наше дитинство без смартфонів: прикидання детективами в надії викрити злочинців, підкорювання високих дерев, ігри на природі, біг, річка і вештання до пізньої ночі з друзями будь-де, аби тільки не вдома в чотирьох стінах. Не дивно, що нинішньому поколінню дітей ця історія не відгукується, а книжка не дуже подобається. Та особисто я, в свої 33 роки, отримала повно позитивних емоцій та насолоди від її прочитання.

Книга, яка нагадує дитинство. Всі твори Всеволода Нестайка вражають своєю простотою, відвертістю, жартами, психологією, персонажами. У хлопцях з «Тореадорів» кожен може впізнати себе. Історія про дитинство двох хлопців — Яви і Павлуші, їхні пригоди, витівки. Іноді ви будете співпереживати героям, іноді будете засуджувати їхні вчинки. Але їх точно можна зрозуміти, адже всі ми були дітьми. Книга обов’язково підніме настрій, виведе з «нечитуна», подарує яскраві враження. Її хочеться час від часу перечитувати, щоб ще раз відчути цю безтурботність дитячих літ, поностальгувати. Тому книгу варто читати як дітям, так і дорослим)

Якщо чесно: мені здається, що дітьми цей текст сприймається краще)) Перечитуючи тепер пригоди Павлуші Завгороднього і Яви Реня, мене більше гнітив світ дорослих. Дитина пішла на ночівлю у плавні на нічну риболовлю (дитина 10 років) - нормально? Мені — ні. Ява сказав, що пішов до тітки в сусіднє село, то теж всім норм. І тут парадокс, бо і я частково так росла, і не лише я) Ми йшли до річки на цілий день, без телефонів (правда, мені тоді було 13 років). Фактично ж без зв'язку. Завжди було цікаво, от як наші батьки так могли?) От ясно ж, що переживали. Цей **** радянський союз добивав же всіх своїми колгоспами, своїми "треба бути передовими". Батьки не мали часу в прямому сенсі для дітей....( Про хороше. Це таки класна книжка для дітей. Тут не треба шукати логіки, бо яка вона логіка, якщо ти хочеш підкорити світ, чи щонайменше стати популярним)) Добрий гумор, колоритні персонажі-сусіди, мудрість рішень і висновків хлопчаків і справжня дружба. Та дружба, яка буває в дитинстві, не схожа на жодні стосунки у дорослому житті. І цінно надзвичайно зуміти пронести її через роки. П.с. може, тому що перечитувала в такий час, але моментами було дуже сумно від того, що тоді відбувалось. Це ж помітно за подіями, вчинками, позиціями деяких героїв. Радянська пропагандистська машина добре працювала. Наслідки вигрібаємо досі. І це ще не кінець.

В дитинстві "Тореадори з Васюківки" були моєю улюбленою книгою! Якось я випадково взяла її в бібліотеці, і відтоді не могла відірватися, перечитувала її не один раз. Вона стала такою близькою, що я брала її з собою на кожен урок з позакласного читання, не перестаючи захоплюватися пригодами героїв. Ця книга відкрила мені абсолютно новий світ сільських пригод, які я, дитина міста, не могла знайти у своєму оточенні. Ява і Павлуша стали моїми вірними друзями, з якими я відправлялася на дослідження природи, проходила через кукурудзяні лабіринти, плавні і навіть допомагала розгадувати загадки. Я досі пам’ятаю запах річки, шурхіт очерету, легкий вітерець і відчуття безтурботного літа. Видання від Абабагаламага стало справжнім культурним феноменом. Це ціла частина дитячої літературної спадщини, яку хочеться мати в кожній бібліотеці.

Неймовірне видання неймовірної книжки. По новому перечитала та надихнулась цією історією❤️

Купила книгу на подарунок. І вона дійсно вартує бути чудовим подарунком. Історія знайома з дитинства. Дуже щира, чесна й справжня. Не всім сучасним дітям доступні такі «розваги», але це теж гарний привід для дорослих розповісти про власне дитинство і поділитися з малечею своїми історіями, жартами й цінностями. Оформлення книги на найвищому рівні. Тримання в руках, розглядання ілюстрацій - як окреме естетичне задоволення)

З якоїсь причини в дитинстві я цієї книги не читала. І от в дорослому віці від багатьох друзів стала чути що це мастрід і вирішила таки купити це ілюстроване видання та прочитати у 34 роки. Не пожалкувала ні хвилини - дуже тепла книга, думаю перечитуватиму колись повторно!

Читала Нестайка коли була мала. Дуже вдячна своєму дідусю за те що виросла на українських книжках. Сьогодні купую цю книгу для сина свого кращого друга. Цікаво, як він сприйме.