Збірка еротичної прози, що відкриває чуттєвість і романтичні пориви українських класиків першої третини ХХ століття. Книга поєднує ніжність і пристрасть, інтимність і сміливу відвертість, створюючи справжній літературний калейдоскоп людських бажань.

"Федько-халамидник" - це твір із подвійним дном, особливо цікавим є те, в якому "система карає неслухняних". Дітей у школі він дуже вражає і цим, звісно, запам'ятовується.

Неочікувано, але ця книга мені дуже сподобалася. Я була вражена тим, наскільки сучасні проблеми підняв автор і яких неоднозначних персонажів він створив. Головний герой - не найприємніший тип, але до певного моменту в кінці книги він не викликав у мене відрази. Навпаки, я спостерігала за ним із цікавістю - він харизматичний, попри свої вади. Вважаю, що книга актуальна й сьогодні, хоча була написана понад сто років тому. Просто вражає, наскільки автор випередив свій час.

? Не скажу, що роман поганий — читається цікаво, є про що подумати, стиль Винниченка тримає. Але головний герой — то окрема історія. Сцикло, як є. Інтелігент, який боїться самого себе. Багато говорить про мораль, внутрішню чесність, боротьбу із фальшем — але сам у житті поводиться так, що аж кривить. ? Головна проблема — його гіпертрофоване «я». Любив філософствувати, аналізувати себе під мікроскопом, але при цьому тягнув штани, де бачив жіночі очі. А як доходило до наслідків — зникав, перекладав вину, ховався за пафосні роздуми. Пхав свого піструна всюди, де міг, але елементарної відповідальності не ніс. І все це подавалося під соусом «духовної щирості». ?Насправді, роман цікавий як портрет покоління і моральна драма. Але якби я зустріла такого Кирпатого Мефістофеля в житті — обійшла б десятою дорогою. Складно співчувати людині, яка з легкістю калічить чужі долі, виправдовуючи це своєю «незалежною душею». І хочеться сказати: ні, це не чесність, це — боягузтво і егоїзм. Книга залишає по собі осад, але й примушує думати. А отже — свою функцію літератури виконує. Та герой — як на мене — той ще моральний банкрут.

Моє відношення до цього твору змінювалось з 4/10 в першій половині книжки, до 7,5/10 в кінці. Майже весь час мене бісив цей кирпатий Мефістофель. Егоцентричний самозакоханий мізогініст, який дорослий достатньо, щоб усвідомлювати свої дії, але й мудак настільки, щоб не нести за них відповідальність. Дратувало його відношення до жінок, байдуже ставлення до почуттів інших, його звичка влізати в кожну знайому йому сімʼю і руйнувати її. Але! Мені сподобався жанр. Пишуть, що це - роман морального експерименту. І дійсно, в ньому порушується низка морально-етичних тем, увага яким приділяється з абсолютно різних, в т.ч. несхвальних у суспільстві, ракурсів. Мова і стиль написання автора - прекрасні. Кінцівка - неочікувана і очікувана одночасно. І саме завдяки прийнятому рішенню головного героя вкінці я підвищила оцінку. Але через легковажну поведінку героя більшу частину книги трохи оцінку понизила. Тож вийшло 7,5/10.

Записки Кирпатого Мефістофеля це дійсно класика української літератури про яку не можна забувати! Володимир Винниченко не проста постать в нашій історії та літературі, проте той факт, що він створив багато літературних художніх шедеврів нікуди не дівається! Це історія про інтелігенцію початку ХХ століття, це історія про кохання, про зраду, про жагу до іншої людини, про долю та філософію життя. Автор майстерно володіє як словом, так і філософською частиною. Винниченко читати дуже приємно та легко, він майстер свого слова!

Дивовижно, наскільки актуальною може залишатися книга, написана понад 100 років тому. Пошук своєї ідентичності, стосунки із рідною мовою, свідомий вибір – це завжди складний шлях, але сповнений сенсу. З точки сьогодення добре розумієш головного героя, загубленого серед чужих по духу людей, з кволими опорами та невиразними надіями. Підтримка приходить з несподіваної сторони, і дозволяє віднайти себе і знову запалити серце.

Глибока книга з післясмаком, яка читається на одному диханні. Занадто чесний головний герой, але чесний для кого? Для себе — не завжди, постійна внутрішня боротьба заплутує його у власній свідомості, але чи не часто ми самі заплутуємось у власні тенета?! Для читача — більш ніж … Адже кожна гілочка на дереві, кожен подих вітру та скрип снігу розкриває стан Мефістофеля. Читати і перечитувати ?