Прочитавши "Грішника" Віоліни Ситнік, я залишилась з подвійним враженням — з одного боку, це сильний, емоційно насичений текст, що майстерно занурює у світ людських слабкостей, пристрастей і вибору. З іншого — хотілося часом просто грюкнути книжкою, бо поведінка деяких персонажів відверто дратує й вибиває з емоційного ритму історії.
Авторка безперечно володіє пером: її мова образна, діалоги живі, атмосфера густо наповнена внутрішніми конфліктами. Але, чим далі заглиблюєшся у сюжет, тим більше починаєш ловити себе на думці, що герої часто поводяться не як живі люди, а як ходячі символи — то гріха, то покаяння, то любові, то образи. Їхні рішення часто виглядають нелогічними або просто безглуздими, ніби здоровий глузд залишив сторінки разом із першим розділом.
Особливо дратує та легковажність, із якою вони переходять від крайнощів до крайнощів — сьогодні клянуться у вірності, завтра зраджують, післязавтра плачуть і шукають виправдання. Звісно, це може бути художнім задумом — показати грішність людської природи, — але, коли кожен другий герой поводиться, як емоційний маятник, читачеві стає важко співпереживати.
А ще бракує внутрішньої еволюції. Замість того щоб рости, розуміти свої помилки, герої застрягають у колі саможалю та провини. Це не трагедія, а певною мірою — повторення одних і тих самих сцен у різних формах.
Втім, попри всі роздратування, книжка "Грішник" не залишає байдужим. Вона змушує думати, сперечатися, аналізувати — а це вже ознака доброго тексту. Якби лише герої трохи менше грішили без причин і трохи більше вчилися на власних помилках — це міг би бути справжній шедевр.
Анонім
Атмосферна книжка про ангелів, що їх вигнали з небес. Сюжет дає відповіді на всі питання, що виникають під час читання. Звичайно, щоб отримати відповіді потрібно трішки терпіння, але справді трішки, адже книжка легко читається, не нав'язує читачам купу імен та подій та може бути прочитаною всього за один вечір (як це було у мене).
Починається все з кінця, що вже не є таким незвичним для читачів прийомом в літературі. Неймовірної вроди ангел-спокусник обрав собі жертву та йде до своєї мети - навернути її на бік зла, хоча сам він балансує між добром і злом. Події розвиваються стрімко, і вже згодом ми дізнаємося історію головного героя, що розставляє всі крапки над і.
Роман наповнений магією, коханням, міською атмосферою та поєднанням сучасності з минулим.
Якщо ви все ще не впевнені - читати книжку чи ні, тоді відвідайте одну із зустрічей з авторкою.
Анонім
Роман, що вартий уваги та легко читається. Авторка тут використовує багато українських фразеологізмів, завдяки яким текст не здається сухим та монотонним.
Герої - привабливі та мають характер.
Окрім неймовірної обкладинки, книжка також має два малюнки всередині.
Анонім
Котолог
