Прочитавши "Грішника" Віоліни Ситнік, я залишилась з подвійним враженням — з одного боку, це сильний, емоційно насичений текст, що майстерно занурює у світ людських слабкостей, пристрастей і вибору. З іншого — хотілося часом просто грюкнути книжкою, бо поведінка деяких персонажів відверто дратує й вибиває з емоційного ритму історії. Авторка безперечно володіє пером: її мова образна, діалоги живі, атмосфера густо наповнена внутрішніми конфліктами. Але, чим далі заглиблюєшся у сюжет, тим більше починаєш ловити себе на думці, що герої часто поводяться не як живі люди, а як ходячі символи — то гріха, то покаяння, то любові, то образи. Їхні рішення часто виглядають нелогічними або просто безглуздими, ніби здоровий глузд залишив сторінки разом із першим розділом. Особливо дратує та легковажність, із якою вони переходять від крайнощів до крайнощів — сьогодні клянуться у вірності, завтра зраджують, післязавтра плачуть і шукають виправдання. Звісно, це може бути художнім задумом — показати грішність людської природи, — але, коли кожен другий герой поводиться, як емоційний маятник, читачеві стає важко співпереживати. А ще бракує внутрішньої еволюції. Замість того щоб рости, розуміти свої помилки, герої застрягають у колі саможалю та провини. Це не трагедія, а певною мірою — повторення одних і тих самих сцен у різних формах. Втім, попри всі роздратування, книжка "Грішник" не залишає байдужим. Вона змушує думати, сперечатися, аналізувати — а це вже ознака доброго тексту. Якби лише герої трохи менше грішили без причин і трохи більше вчилися на власних помилках — це міг би бути справжній шедевр.

Атмосферна книжка про ангелів, що їх вигнали з небес. Сюжет дає відповіді на всі питання, що виникають під час читання. Звичайно, щоб отримати відповіді потрібно трішки терпіння, але справді трішки, адже книжка легко читається, не нав'язує читачам купу імен та подій та може бути прочитаною всього за один вечір (як це було у мене). Починається все з кінця, що вже не є таким незвичним для читачів прийомом в літературі. Неймовірної вроди ангел-спокусник обрав собі жертву та йде до своєї мети - навернути її на бік зла, хоча сам він балансує між добром і злом. Події розвиваються стрімко, і вже згодом ми дізнаємося історію головного героя, що розставляє всі крапки над і. Роман наповнений магією, коханням, міською атмосферою та поєднанням сучасності з минулим. Якщо ви все ще не впевнені - читати книжку чи ні, тоді відвідайте одну із зустрічей з авторкою.

Роман, що вартий уваги та легко читається. Авторка тут використовує багато українських фразеологізмів, завдяки яким текст не здається сухим та монотонним. Герої - привабливі та мають характер. Окрім неймовірної обкладинки, книжка також має два малюнки всередині.

"Коли ти не робиш вибору, хтось робить його за тебе". "...церква - це всього лиш дах над головою. Бог має бути у серці." У цій книзі на основі біблійної легенди про Ангелів, яких було скинуто з небес на землю, розповідається історія Данела. Він начебто не був проти Бога, але зайняв нейтральну позицію. І мені дуже сподобалося, що таким чином показано, що часто нейтралітет мало чим відрізняється від бунту, і теж має каратися. Авторка показує довгий земний шлях — Ангели ж бо безсмертні — до сьогодення чи навіть найближчого майбуття (наявність гаджетів і т.д.). Це хороше філософське фентезі, у якому досить багато роздумів про гріх, про боротьбу зла за кожного свого адепта, про людські доброту та підступність. Мені було недостатньо прописано Катю, з якою тісно пов'язується доля Данела. Аввалон і його оборудки, методи зваблення Ангелів на темну сторону прописані класно. Фінал сподобався. Мова авторки багата, роман було приємно читати не тільки через сюжет, а також за колоритні слова та мовні звороти. Я б почитала ще якусь історію в такому сеттінгу.

Це ті враження, які хочеться донести до людей) Чому? Бо це прекрасна книжка про юнацтво і дорослих, але й для юнацтва і для дорослих теж — це обов'язково. Відчувається, що Віоліна в "темі", бо має досвід) Вона знає про підлітків достатньо, аби розкрити героїв, і в деяких моментах навіть залишити місце для відкритого фіналу та для того, щоб враження (перші особливо) про героя не були такими однозначними. Не кажу про порушені проблеми — вони очевидні, вкрай важливі. Особисто я б рекомендувала дітям 15-16+ - їм буде це ближче, бо вони будуть практично однолітками з героями і розумітимуть їх...але точно не всіх і точно не завжди) П.с. я читала вже повість авторки "Маски чужих ролей" і мені дуже сподобалось. Я казала вже особисто Віоліні, а тепер кажу всім — вам точно треба підліткові повісті Віоліни Ситнік! ?Раджу?

Напевно я сильно скучила за детективами, бо проковтнула цю книжку за пару днів. Цікаві персонажі, хоч і не завжди я розуміла їх вчинки та стосунки один до одного. Закручений сюжет. Наче і зрозуміло, хто головний злодій, але подробиці, які розставляють всі крапки над і, розкриваються вже в самому фіналі. До речі, я спочатку читала 2 частину цієї детективної серії, а потім вже цю, першу. Тобто з самого початку я знала, хто вбивця, але від того було тільки цікавіше, бо дуже кортіло дізнатись, чому ж звичайний хлопчик виріс серійним маніяком. Я була на презентації книжки і чула багато цікавого від письменниці про те, як вона його писала, скільки читала додаткової літератури, як дізнавалась необхідні подробиці у спеціалістів. Однозначно раджу всім любителям детективних історій "Він знає, коли ти помреш" від Віоліни Ситник.

Ви проходили тести в інтернеті? Наприклад, на яку ти квітку схожа, або яка ти героїня мультфільму? А цікаво було б пройти тест "Дізнайся, коли ти помреш?" А якщо б відповідь цього тесту була б реальною? Готові б були дізнатися? Ось і героїні цієї історії зіграли в рулетку, і деяких з них було жорстоко вбито. Одна з них мала подругу, журналістку, котра і вирішила докопатися до маніяка. Чудова історія, коли жорстокість в сім'ї призводить до жахливих наслідків. Тут також піднімається тема ЛГБТ та, навіть, вегетаріанства. Динамічно та захопливо, особливо розбір маніяка подано дуже цікаво. Тож ця історія заслуговує уваги!