Василь Махно

Шикарна збірка оповідань, от просто взяти й читати (не тільки на Різдво, але передусім). Оповідання справді глибокі, чудово написані, не поробки з шишок і палиць. Саме завдяки цій книзі я відкрила для себе Михеда та Кузнєцову - і мала неймовірний рік із іншими їхніми творами. Смакувати можна потрошку, по шматочку, або влаштувати собі довгу прекрасну ніч. Однозначна рекомендація.

Я полюбляю читати гарні збірки і коли побачила цю, то дуже захотіла її купити і читати саме у передноворічну пору. Шкода, але після прочитання навіть не можу виділити яка сподобалась найбільше.

Хотілось читати і відчувати новорічне диво, а був тільки сум і сумні історії. Тут було і про Новий рік, і про Різдво, і про традиції, і про вертеп, про кохання і родинні відносини, але для мене було прісно.

Загалом вийшло непогано, хоча добре, що сторінок мало. Це мабуть дійсно той випадок коли мені не вистачало гарної історії за таку маленьку кількість сторінок. Інколи читаєш і за 5 сторінок така історія, що потім або зі сльозами або з відкритим ротом сидиш, а тут було: дочитала, ок, наступна. Я такого не люблю. Моя душа ці історії не відчула, хоча я сподівалась на протилежне.

"Яким би не був час, яким не було б усе довкола, ми можемо бути щасливі".

"Моє тихе Різдво" - це збірка короткої прози сучасних українських письменників.

Хоч як я обходжу збірки стороною, та ця книжечка припала мені до душі. Вона вміщає 18 оповідань, які не залишать вас байдужими. Обов'язково натрапите на ту оповідку, яка торкнеться серця.

Ця збірка якраз на часі, тому що вона про нас з вами, про українців, які живуть у дуже непростий історичний період.

✴️Про тих, які зараз змушені втікати від війни за кордон і про тих, які здригаються від звуків сирени тут;

✴️ про волонтерів, які постачають найнеобхідніше бійцям та переселенцям, і військових, які блукають, але ніколи не загубляться, бо їх тримає тепла надійна рука;

✴️про жінок, які мучаться від переживань і не можуть їсти та спати, допоки не почують рідний голос по телефону;

✴️ про колядування у селі і велику родину, яка збирається на Різдво за одним столом;

✴️про особливий смак тертих картопляних голубців та виліплювання грибних вушок;

✴️про обручку з фольги, яка дорожча за всі коштовності світу, подарунки долі та вміння цінувати те, що маємо;

✴️і про окупований Крим, в якому ми обов'язково ще побачимось.

Мій Топ-5 оповідань, які найбільше вразили:
1. "Марто, Марто" Артур Дронь;
2. "Міцна горішка" Надійка Гербіш;
3. "Ідеальний різдвяний сюжет" Мар'яна Савка;
4. "Може не бути інших днів, окрім цих" Катерина Бабкіна;
5. "Казка про життя" Людмила Таран.

Ця зворушлива книга змушує ностальгувати, тривожить, зачіпає за живе, рве серце, болить, водночас наповнює душу теплом, любов'ю до рідної землі, безмежною вірою та надією на краще.

✴️"Диво цього свята полягає в тому, що Христос рождається постійно. Бог, який існує поза часом, стирає тепер час і для людей. У кожному з нас він тепер рождається. Велика радість - стати Йому Вифлеємом".

✴️"...завжди залишається шанс на розраду, на надію, - навіть у найчорнішу мить".

Дуже важко щось писати про збірку оповідань різних авторів, бо це як описувати різних тварин у зоопарку - нічого спільного, крім часу дії.

«Таке різне Різдво» - така промовиста назва, ніби книжка має подарувати різдвяну надію, радість, магію, як колись у дитинстві.
Після прочитання збірки «Таке різне Різдво» у мене виникло відчуття аналогічне тому, коли поставити штучну ялинку і очікувати аромату хвої у квартирі. Жодної магії, крім того, що Леся Українка зустріла Христа (що, особисто мені здалося більше схожим на «білу гарячку»).

Напередодні Різдва хочеться історій легких, чарівних, які допоможуть віднайти дитячу радість від очікування Різдва, це точно не ця книга.

Ця книга створила мені більше Різдвяного настрою, аніж всі глінтвейни і гірлянди-вогники, разом узяті.

Вона про сьогоднішнє, українське Різдво, Різдво воєнних часів. В збірці багато тепла, посмішок, віри в щастя - але є і смуток, і журба, і втрати. Все це настільки органічно переплітається, що в підсумку читаєш справжню Різдвяну книгу.

Якщо ви раптом не знаєте яку книжку поставити між "Кобзарем" та "Чорнобилем " на полицю - беріть цю.
⠀
Скажу чесно - було боляче. Моментами плакала від того, скільки ми всі разом пройшли, а потім, які ми: класні, сильні, згуртовані попри все.
⠀
Для себе зрозуміла, що війна породила не тільки біль та смерть, але й потужну сучасну літературу. Її потрібно писати, видавати, купляти, читати і популяризувати.
⠀
"Війну 2022" читати важко. Вона, як глибока рана: досі є і болить.
⠀
Це книжка моя щира рекомендація. Вона - база. Її хочеться процитувати всю.
⠀
Вам не обов'язково читати її зараз. Можна дати собі час і поки відкласти її на полицю до моменту, коли стане трохи легше сприймати війну і цей світ загалом.
⠀
А поки цитати:
⠀
*"Ці дні війни - наче нове літочислення. Час тепер має чіткий відлік з нуля. Точніше, з 4:30 24 лютого. Все, що було до - далека казка. Все, що попереду - невідома невідомість. Важливо - ця мить, що зараз, і безпека".
⠀
*" Моя улюблена наливка тепер м'ятна, на основі корвалдину. Як заморожений конфлікт, є заморожена любов. За ці дні ми позаморожували стосунки з багатьма, з ким через дрібниці були посварені, й писали "як ти?"родичам, з якими спілкувалися лише на свята"
⠀
*"Якось ми з двома подругами, ветеранами війни, пили пиво у мене вдома. "Лікую зараз спину ,- буденно поділилася одна. - Усе думаю, чи наважуся нарешті народити дитину чи доведеться знову вдягати бронежилет .."Ми всі відчували одне й те саме".
⠀
* "І коротка фраза знайомим голосом по той бік слухавки :"Почалося".
⠀

Збірка короткої прози від українських письменників "Моє тихе Різдво" – це продовження різдвяних антологій від ВСЛ✨

У мене є вже декілька таких святкових книг від "Видавництва Старого Лева", тому я не змогла пройти повз їхню новинку. І скажу вам чесно, що я жодного разу не пошкодувала про це!

У "Моє тихе Різдво" поєднуються розповіді про святкування у галицькій родині, історія про віру у світле майбутнє та щасливе Різдво з військовим, дуже тепла й цікава розповідь про мусульманку, яка обожнює адвент-календарі, та жінку, яка є атеїсткою, але в той же час святкує цей чудовий день разом зі своїми рідними🤍

Всі ці історії дуже приємні та захопливі. Частина з них повертає нас в дитинство, коли мама з бабусею готували 12 страв, а ви сиділи закутавшись у плед, читали книгу та з нетерпінням очікували на різдвяну вечерю у колі найрідніших.

Не важливо, святкуєте ви Різдво 25 грудня, чи 7 січня – для українців це свято є одним з найважливіших у році, і тому потрібно плекати цю традицію та ділитися своєю любов'ю з іншими. І саме такі історії нам в цьому дуже допоможуть!

• Все в історії було змінним, життя – крихким, час – надто швидкоплинним.

• Яким не був би час, яким не було б усе довкола, ми можемо бути щасливі.

• Передчуття свята – чи не яскравіше й сильніше, ніж саме свято.