Якщо перша книга розбила мені серце вщент, то ця склала його докупи. Пройшло чотири роки, відколи померла Попав, а її сестра Саванна й досі не оговталася від втрати. Вона працює з психотерапевтом та користі від цього мало. Кожен день для неї - боротьба. Страждають від цього і сама дівчина і її сім'я. Тож, коли Саванні пропонують подорож, яка може її зцілити, вона погоджується. Кейл - хокеїст юніорської ліги з великим майбутнім та раптова смерть старшого брата ламає його. Хлопець відмовляється виходити на лід, відмовляється від Гарварда, ним керує злість і пітьма. Батьки вмовляють його поїхати в навколосвітню подорож в лікувальних цілях. Крок за кроком, країна за країною Саванна, Кейл та ще четверо підлітків починають потроху відпускати біль, їхні зболені серця лікуються. Дуже терапевтична книга. Вона про втрату, біль, переживання горя, прийняття його, про віру, надію, любов, підтримку, розуміння, зцілення та кохання. Нарешті я дізналася, що ж сталося з Руном. Читається легко, попри важку тему. І так, місцями мої очі були мокрими від сліз.

Оооо, ця книга — не просто історія, це суцільний емоційний вир, який накриває тебе з головою і не відпускає навіть після останньої сторінки. Вона змушує тебе розсипатися на тисячі дрібних шматочків від болю й ніжності, а потім поступово, крихітка за крихіткою, збиратися знову, вже іншою людиною. Руна і Поппі — це не вигадані персонажі, а живі серця, які б’ються на сторінках. Їхня любов настільки справжня і глибока, що вона стає чимось більшим, ніж почуття між двома людьми. Це символ того, що існує щось вічне, чисте і нескінченне. Кожен їхній поцілунок — це спогад, це вічність, яку вони дарують одне одному, навіть знаючи, що час обмежений. Читати було боляче. Моменти радості змінювалися розпачем, і здавалося, що серце не витримає. Але саме в цьому і є сила книги: вона показує, як глибоко може любити людина і як багато ми здатні пережити заради тих, кого любимо. «Тисяча пам’ятних поцілунків» змушує переосмислити життя. Вона нагадує, що потрібно цінувати миті тут і зараз — бо вони можуть стати останніми. Вона навчає, що навіть у найважчому горі можна знайти красу, якщо серце наповнене любов’ю. Це напевно одна з тих книг на моїй полиці, яка залишає в душі шрам, але разом з тим і світло. Вона розбиває тебе на частини, змушує плакати до безсилля, а потім дарує дивовижне відчуття вдячності за любов, яка сильніша за смерть.

Чудова книга про перше кохання, дружбу, труднощі та непрості життєві обставини. Це неймовірно чуттєва, щира, комфортна і мила історія кохання, в якій купа скла, і яка точно розіб'є вам серце. Моментами наївно та очікувано, але я можу закрити на це очі.

Зворушливий шедевр, що залишає слід у душі: «Тисяча пам’ятних поцілунків» Тіллі Коул — це книга, яка не просто читається, а проживається. Це історія, що здатна розбити ваше серце на мільйон дрібних шматочків, а потім обережно зібрати їх докупи, залишивши по собі відчуття глибокої любові та розуміння.

Це було гарно. Важко, але гарно. Книга дуже цікава, як двоє ранених душ знайшли і як доповнювали один одного, але емоційно дуже важка. Це напевно перша книга, над якось я так багато ревіла. А я не з плаксивих. Не памʼятаю за скільки часу прочитала першу, але це було відносно легко. А ось зараз ця книга стільки болі і сліз приносить, читати за їхні зранені душі, і як переживають все дуже важко? Це книга - справжня емоційна мʼясорубка? Читати її важко, але і відірватися не було бажання, бо хотілося ж знати, що далі буде і чи вийде у гг пройти кожен свій шлях. У другій частині розкривається ще більше болю, жорстокості й травм, які пережили герої?. Але водночас у цій темряві видно надію, силу, любов — щось таке, що не дає опустити руки. Стосунки між героями глибокі й щирі, але водночас дуже складні. Кожен з них ламається, знову збирається по частинках і вчиться жити з тим, що пережив. Особливо вразили моменти, де описується внутрішня боротьба? Якщо після першої частини було важко — ця добиває, але потім зцілює❤️‍?

«Тисяча друзок» ? ?від друзів до коханців ?горе і втрата ?любов після втрати ?перше кохання/ споріднені душі ?психологічне здоровʼя та терапія ?психотерапевтична поїздка/ретрит історія Саванни та Кейла про боротьбу з втратою та горем. вони починали свій шлях зламаними, але доклали стільки зусиль, щоб краще зрозуміти своє горе та впоратися з ним. знайшли втіху один в одного і стали більше, ніж просто друзями. знайшли справжнє щастя один з одним. але їх історія не розірвала мені серце, як це зробила «Тисяча памʼятних поцілунків». трохи сумно через це, бо очікування були великими. темп повільний, трохи затягнутий. сюжет нуднуватий та передбачуваний. іноді драматизм був перебільшеним. в стосунках не хватало «хімії». теми психічного здоров’я, техніки зцілення та подорожі різними країнами були доволі цікаві, і ці деталі врятували загальне враження. а також дуже сподобались листи/ щоденник Поппі для Саванни? і згадка Руна? 6/10⭐️

Це друга книга, але після її прочитання жодного бажання придбати та почитати першу не було. Мене привабив опис книги, відгукнувся з тим, через що я проходила сама, тож мені було цікаво, раптом я знайду щось що допоможе і мені? На жаль, ні. Отже сюжет... він звичайний, не сказала б, що він вже геть зовсім буденний та однотипний, однак могло бути краще. Ледь її прочитала, хоча бажання закінчити її часто згасало. Але не можу упустити хороші моменти, вони були. Іноді в сюжеті з'являлись чи ж то сюжетні повороти, чи то те, чого сам би не передбачив. Мені зрезонувало те, що сцени не були геть клішовані, на щастя були й неординарні моменти. Ну і сам сюжет, моментами захоплював і змушував залишитися аби подивитися, що станеться далі. Але на цьому все, повернемося знову до невдалих моментів: 18+ сцени були описані... дещо недбало, можливо навіть крінжово. Думаю подати їх можна було краще, або ж взагалі упустити. Наступне це головна героїня, вона подається як розумна, усвідомлена дівчина, проте це тільки враження, що намагалась створити авторка, насправді ж можна було неодноразово зробити висновок, що героїня... ну відверто скажімо ні риба ні м'ясо. Так, визнаю, моментами вона була сильна, моментами її особистість вражала, але у 90% випадках вона була ні про що, як і інший головний герой. Тому на жаль 5/10 це все, що можу віддати цій книзі.

Є книги, які ти відкриваєш заради легкого чтива перед сном — і несподівано втрачаєш сон, спокій і частинку себе. «Тисяча пам’ятних поцілунків» Тіллі Коул — саме така книга. Вона не просто розриває душу — вона її очищує, викликаючи сльози, усмішки і нескінченні "а якби…". На перший погляд — це ще одна історія про юнацьке кохання. Руне і Поппі — друзі з дитинства, які зростають разом і поступово відкривають у своїй дружбі щось значно глибше. Обіцянки, перші почуття, поцілунки, які Поппі збирає в своєму особливому "сліпку спогадів" — усе це звучить майже солодко, навіть трохи наївно. Але лише до того моменту, коли сюжет робить несподіваний і безжальний поворот. Через кілька років Руне повертається до рідного міста — вже зовсім іншим. Він зломлений, розчарований, сповнений гніву. І він шукає відповіді: чому Поппі зникла з його життя без жодного пояснення? Що трапилося насправді? Те, що відкривається далі — не просто емоційна драма, а справжня емоційна буря. Цей роман — не лише про любов. Він про втрату, про біль, про силу жити тоді, коли здається, що все вже втрачено. Про те, як кожна мить, кожен поцілунок можуть стати пам’ятним — якщо вкладати в них серце. І головне — він про те, що справжнє кохання триває не в часі, а в глибині душі. Тіллі Коул пише просто, але влучно. Її стиль — це поєднання ніжності і прямоти. Вона не уникає важких тем, але подає їх крізь призму краси і надії. Діалоги персонажів щирі, без надмірного пафосу, але з тією емоційною насиченістю, яка змушує читача не просто співпереживати, а відчувати кожне слово. Що варто знати: це книга, після якої хочеться обійняти близьких. Це книга, яку навряд чи вдасться забути. І так — це книга, яка розіб'є вам серце, але зробить це красиво.