«Усе має причини. І наслідки. Крапля – ознака сльози, дощу або океану. Вибір завжди за тобою» Ох, ця книга викликала, мабуть, весь можливий спектр моїх емоцій і стільки ж внутрішніх протиріч. Але таким і є справжнє життя – і радісне, і сумне, з різкими поворотами, несподіванками… та від того не менш прекрасне 🌸

Ця книга лежала у мене на поличці декілька місяців і може ще б трохи чекала своєї черги, але погортавши декілька сторінок я вже не могла спинитися. Трохи про сюжет: Марічка і Сільвен зустрілись в Японії, куди приїхали навчання. Це могла б бути просто гарна історія кохання: української дівчини та бельгійського хлопця, яких поєднала нова країна і між ними спалахнули почуття. Але є але: у Марічки в Києві залишився наречений Максим (почекайте закочувати очі - навряд чи вам сподобався б Максим, він ще той персонаж). Загалом це ніби сімейна сага, що охоплює кілька десятиліть з переплетінням доль та емоційно складними ситуаціями: любовʼю, зрадою і прощенням, внутрішньою боротьбою і виборами. *а ще тут неймовірні описи різних міст (Київ, Токіо, Кіото, Брюссель) - не просто їхні архітектурні ансамблі, ландшафти і культура, а звучання в різні сезони. #марафонкнигомам

Дуже цікава книга!

??✒️Книга "Якби міста вміли говорити" Тетяни Бондарчук займає перше місце у моєму серці серед всіх прочитаних раніше! ?Зізнаюся: прочитавши, що ця історія – переможець конкурсу feel good fiction, я приготувалася до романтичних пригод, легкості й напівпрозорості мильних бульбашок?Але вже з перших сторінок зрозуміла безмірну глибину багатошарового сюжету. Він не відпускав і розмотувся як клубок ниток? ??У мене виникло стійке враження, що читаючи – мандрую. Тут Київ, Токіо, Кіото, Кьодай, Брюссель. І то не просто міста зі своїми архітектурними ансамблями, ландшафтами, культурою, циклічними змінами сезонів. То міста, які говорять і їх звучання чуєш. Окрема естетична насолода – описи рослин, стихій. Книга однозначно ольфакторна! Нагадує краплі парфуму в алябастровій плящині, нотки яких створюють настрій↩️ ?Описи допомогли мені чітко уявити видовищність пейзажів: іскристі хвилі Тихого океану, прихрамові готелі, ятки з дорогоцінними прикрасами, зокрема з чорними перлами, тепле переливання світла ліхтарів?А змальований сезон червоного кленового листя у Кіото закарбувався у пам'яті назавше! Саме у такій вохристо-багряній заметілі серця розкриваються навстіж. Краса зцілює і запалює водномить❤️‍? ? "– Я приїхав у квітні й одразу потрапив на ханамі. Тоді я думав, що мене вже нічого не може вразити. Однак моміджі, кленове листя, просто неймовірне. І я не знаю тепер, що мені подобається більше, – сказав Сільвен, коли вони присіли на маленьку лавку під деревами. – А навіщо вибирати? – Марічка прямо й зацікавлено подивилася на хлопця. – Адже краса буває різною, це абсолютна гармонія. А вибір завжди виводить із цього абсолюту" ?Вище діалог між Марічкою Василишин із Києва із бельгійцем Сільвеном. Між ними вирує пристрасть, підсилена Японією, чайними ритуалами, відірваністю від інших світів. ● Але там, у Києві, її чекає Максим Зорій – колишній десантник і лікар. Той, для якого вона – бажаний трофей. Її русяве волосся у туго заплетеній косі, обгортальний погляд сірих очей, гострий розум – те, що не відпускає Максима. Він, народжений у сім'ї підпільного священника, вирішує боротися за своє. Свою жінку, а згодом – землю. Він – воїн, що згодом доводить війна.

Надзвичайно красива, щемка і «рідна» історія кохання ? Насправді це навіть не одна історія, а сага про декілька поколінь, і значна частина подій розвивається у рідному Києві, на тлі Русанівки, з видом на Лавру і Дніпро (а не у всюди сущому Нью-Йорку ?). Інша частина подій — у Японії, дуже мальовнича, оскільки авторка є натхненною японісткою ? Книга є переможцем конкурсу “Feel good fiction” і вам дійсно буде «гуд» під час її читання, хоч ви і будете співпереживати героям, хвилюватися за них і іноді стримувати (або ні) ріки сліз ?? Деякі моменти особливого напруження і підступу, нагадали мені серіали СТБ, що змусило мене негайно замовити і другу книгу моїй колишній колезі і подрузі з улюбленого Телеканалу ? Ця книга випадково трапилася мені саме тоді, коли я захотіла більше читати українських сучасних авторів і я надзвичайно рада, що тепер вона залишиться на моїй «українській» поличці ? Прекрасна для весняного читання ? і 10 із 10 у своїй категорії ? P.S. Кажуть, авторка пише продовження ?

Неймовірно атмосферний початок історії. Історії двох сімей — з Бельгії та України. Авторка майстерно занурює у контекст родин із перших сторінок — це допомагає зрозуміти подальші дії головних героїв, Марічки та Сільвена, їхню взаємодію з іншими персонажами, а також розкриває їхні характери. Тож коли вже починає зав’язуватися романтична лінія в третій країні — Японії — цим героям віриш. Цікаво, що Бельгія була розкрита не так глибоко, як Україна, зокрема Київ. Київ закохує в себе через призму сприйняття Марічки. Україна в цьому контексті мрійлива, більш духовна, а Бельгія з Сільвеном від початку спрямована на становлення науки та частково нації в межах самої Бельгії. Хоча згодом є опис і нашого становлення. Японія — то взагалі окрема історія. Якби авторка зосередилася лише на цьому тропі, то, на мою думку, вийшов би набагато кращий роман. Герої полюбили цю країну і кожне з описаних у книзі міст, та й ти мимоволі також. От коли вже починається певний хаос у стосунках — завдяки третій особі, знову в Києві — з’являється трохи каша в подіях і таймлайні. Сюжет наче перестає бути послідовним, ніби ми кудись поспішаємо. Немає того присмаку насолоди, як у першій половині роману. Не так дратують інші герої чи їхні вчинки, як те, що дві різні історії ніби склеїли в одну книгу, а не варто було б. Втрачається голос тих міст. Наче зникає глибина особистостей, які авторка так детально аналізувала і розкривала на початку, а наприкінці вони стають «пласкими». Тим не менш, історія варта прочитання — принаймні її перша половина. Загалом враження залишилося такого приємного cozy reading (в останніх розділах може бути не зовсім cozy, оскільки історія переходить до сучасної історії України та нашої боротьби з ворогом).

Збірка, яка вміщає 36 оповідань про війну в Україні. Останнім часом читаю збірки, дуже приємно, що вони не поступаються творам. Збірка, яка торкнулася мого серця, кожен з цих творів дуже глибинний, кожен залишив неймовірне враження. Кожне оповідання дає надію. "Найбільша у світі несправедливість — це війна. Однак я точно знаю, що проти неї є дуже добрий засіб. Життя. Життя перемагає війну та смерть". "Я думаю про нього постійно. І перетворюю його окопи на затишні місця. Його самотність на наш час разом. Його втому — на наш нескінченний відпочинок. Його щоденні ризики — на нашу щоденну безпеку. Його гвинтівку, яку він обіймає щодня, на свої щоденні обійми. Перетворюю на слова й надсилаю йому". В ній є кохання та любов, прощання, втрачені можливості, Бог, надія, тривоги, біль, майбутнє. Ця книга про кожного з нас. Читаючи збірку занурюєшся в себе і проживаєш всі моменти з героями. Дуже душевна та щемлива книга, всі історії припадають до серця і дають надію на майбутнє світле життя. Рекомендую обов'язково прочитати, вона торкнеться до кожного, неможливо бути байдужим після прочитання цих оповідань.

Не дивлячись на дооовгий початок, мені дуже сподобалось! Але це сімейна сага, тому моя претензія щодо вступу відхилена :) Неймовірна історія кохання, чудові описи місцевості і почуттів героїв. Автор пише так, що ти стаєш неначе учасником тих подій, знаходишся поряд з гг. Для мене ця історія про важкий і дуже важкий вибір, але він правильний, як на мене. Не так давно дізналась, що автор обіцяє продовження... Чекаю з нетерпінням!