Це був мій перший ромком від авторки та і мабуть взагалі за останній час.
Тому мені він сподобався. Реально є над чим посміятися, ніби дивишся комедію.
Оцінюю виключно за враження і настрій, а не глибину сюжету:)

Після цієї історії перечитала ще декілька від авторки і вони або точні копії «Гіпотези», або не зайшли взагалі. Вже відчувається, що авторка «висмоктувала» сюжет після успіху даної книги.

Загалом, якщо хочете відволіктись, хороший варіант.
Прочитала за вихідний.

«Скляний замок» Джаннетт Воллс – автобіографічний роман авторки про дитинство в «нестандартній», хаотичній і часто жорстокій сім’ї.

Ця книга дуже подібна за описом до «Освіченої» Тари Вестовер, яка зараз більш популярна, але я обрала саме «Скляний замок», бо її мені порадив ChatGPT, проаналізувавши дві інші книги, які мене сильно вразили: трендова і неймовірна «Вибір» Едіт Егер та не менш вражаюча «Чотири вітри» Крістін Генни. Обидві книги я оцінила би на 10 з 10 — власне як і «Скляний замок».

Дійсно, ця книга дуже подібна до згаданих вище по духу — це мемуари, спогади авторки про важке дитинство і зростання, і це майстерно написана історія про боротьбу та виживання в умовах, в яких вижити дитині, здавалось би, просто неможливо.

Батько – харизматичний мрійник, який обіцяв дітям побудувати «скляний замок» (символічний дім їхніх мрій), але насправді боровся з алкоголізмом і нездатністю забезпечити родину. Мати – художниця, яка відмовлялася працювати та годувати дітей, бо вважала, що вони мають самі навчитися виживати.

Джаннетт разом із братами і сестрами жила в бідності, голодувала, але зрештою знайшла в собі сили вирватися з цього життя, здобути освіту та стати успішною журналісткою.

Батьки – суцільний взірець безвідповідальності. Замість дбати про дітей, вони просто ігнорували їхні базові потреби і, маючи вибір змінити своє життя, не скористалися ним, чим пробивають на неймовірно сильні емоції — гнів, сум, співчуття до дітей.

Книга не буде легкою в плані емоцій, але вона подарує вам післясмак, надію і віру в те, що навіть найважчі обставини не прирікають людину, якщо вона готова боротися.

Книга 10/10.
Екранізована у 2017 році.

Надзвичайно красива, щемка і «рідна» історія кохання 💕

Насправді це навіть не одна історія, а сага про декілька поколінь, і значна частина подій розвивається у рідному Києві, на тлі Русанівки, з видом на Лавру і Дніпро (а не у всюди сущому Нью-Йорку 🤭).

Інша частина подій — у Японії, дуже мальовнича, оскільки авторка є натхненною японісткою 🏯

Книга є переможцем конкурсу “Feel good fiction” і вам дійсно буде «гуд» під час її читання, хоч ви і будете співпереживати героям, хвилюватися за них і іноді стримувати (або ні) ріки сліз 😭💔

Деякі моменти особливого напруження і підступу, нагадали мені серіали СТБ, що змусило мене негайно замовити і другу книгу моїй колишній колезі і подрузі з улюбленого Телеканалу 📺

Ця книга випадково трапилася мені саме тоді, коли я захотіла більше читати українських сучасних авторів і я надзвичайно рада, що тепер вона залишиться на моїй «українській» поличці 📚

Прекрасна для весняного читання 🌸 і
10 із 10 у своїй категорії 🥰

P.S. Кажуть, авторка пише продовження 🔥

«Я бачу, вас цікавить пітьма», Ілларіон Павлюк 🖤

Ох… саме ця книга спричинила моє «велике повернення до читання» та бажання нести читання в маси 😁

Тут і містика, і драма, і психологія... 🧶
Клубок, який розмотується, набираючи темп, але тільки для того, щоб звʼязатися в фіналі у прекрасний візерунок, де все стає на свої місця.

Книга стала для мене справжнім відкриттям.
Чи варто казати, що після неї я скупила всі книжки автора (які до речі, абсолютно не схожі між собою) і приєдналась до клубу «очікуючих нової книги» від пана Ілларіона.

Анотацію та популярні тези з відгуків, не цитуватиму, але скажу, що була шокована тим, що це наш український автор і що я так довго не знала про цю книгу.

Книга містить багато прихованих смислів і кожен знайде серед них саме свої.
Деякі, можливо, доведеться і погуглити (я, наприклад, гуглила Босха, жабу і «ходила» на ютуб послухати розбори книги розумними людьми 😁)

Та зрештою автор нагадує «пітьма» є всередині кожного, і цією «пітьмою» може бути не тільки власне зло, але і байдужість до чужого, закривання очей та перекладання відповідальності на інших.

Книга на 100/10. Увійшла у мій топ-3 за 2024-й.

Читали цю книгу на книжковий клуб.

В центрі книги доля амбітного архітектора в окупованому нацистами Парижі.

Головний герой (Люсьєн Бернар) не обтяжує себе співпереживаннями репресованим євреям, але за щедрою пропозицією багатого підприємця береться за створення таємних схованок для жертв жорстких переслідувань.

У боротьбі між власними амбіціями, бажанням слави і грошей та страху бути викритим і страченим, особистість Люсьєна проходить поступову трансформацію.

Тема переслідування євреїв фашистами не нова, але автору вдалося подати її простіше і доступніше для більш широкої аудиторії.

Деякі «сцени» виписані надто «по-голівудські» і у них важко повірити, але загалом отримала задоволення від читання.

Оцінювала книгу, враховуючи, що автор - архітектор за освітою, а також американець, який писав про французів :)
Тож стиль письма і деякі кліше ми йому пробачила 😁

За 10 бальною шкалою поставила б скоріше 8,5-9.