Перша половина книги чудова, але друга перетворилася на телешоу «сімейні мелодрами»

«Усе має причини. І наслідки. Крапля – ознака сльози, дощу або океану. Вибір завжди за тобою» Ох, ця книга викликала, мабуть, весь можливий спектр моїх емоцій і стільки ж внутрішніх протиріч. Але таким і є справжнє життя – і радісне, і сумне, з різкими поворотами, несподіванками… та від того не менш прекрасне ?

Ця книга лежала у мене на поличці декілька місяців і може ще б трохи чекала своєї черги, але погортавши декілька сторінок я вже не могла спинитися. Трохи про сюжет: Марічка і Сільвен зустрілись в Японії, куди приїхали навчання. Це могла б бути просто гарна історія кохання: української дівчини та бельгійського хлопця, яких поєднала нова країна і між ними спалахнули почуття. Але є але: у Марічки в Києві залишився наречений Максим (почекайте закочувати очі - навряд чи вам сподобався б Максим, він ще той персонаж). Загалом це ніби сімейна сага, що охоплює кілька десятиліть з переплетінням доль та емоційно складними ситуаціями: любовʼю, зрадою і прощенням, внутрішньою боротьбою і виборами. *а ще тут неймовірні описи різних міст (Київ, Токіо, Кіото, Брюссель) - не просто їхні архітектурні ансамблі, ландшафти і культура, а звучання в різні сезони. #марафонкнигомам

Дуже цікава книга!

??✒️Книга "Якби міста вміли говорити" Тетяни Бондарчук займає перше місце у моєму серці серед всіх прочитаних раніше! ?Зізнаюся: прочитавши, що ця історія – переможець конкурсу feel good fiction, я приготувалася до романтичних пригод, легкості й напівпрозорості мильних бульбашок?Але вже з перших сторінок зрозуміла безмірну глибину багатошарового сюжету. Він не відпускав і розмотувся як клубок ниток? ??У мене виникло стійке враження, що читаючи – мандрую. Тут Київ, Токіо, Кіото, Кьодай, Брюссель. І то не просто міста зі своїми архітектурними ансамблями, ландшафтами, культурою, циклічними змінами сезонів. То міста, які говорять і їх звучання чуєш. Окрема естетична насолода – описи рослин, стихій. Книга однозначно ольфакторна! Нагадує краплі парфуму в алябастровій плящині, нотки яких створюють настрій↩️ ?Описи допомогли мені чітко уявити видовищність пейзажів: іскристі хвилі Тихого океану, прихрамові готелі, ятки з дорогоцінними прикрасами, зокрема з чорними перлами, тепле переливання світла ліхтарів?А змальований сезон червоного кленового листя у Кіото закарбувався у пам'яті назавше! Саме у такій вохристо-багряній заметілі серця розкриваються навстіж. Краса зцілює і запалює водномить❤️‍? ? "– Я приїхав у квітні й одразу потрапив на ханамі. Тоді я думав, що мене вже нічого не може вразити. Однак моміджі, кленове листя, просто неймовірне. І я не знаю тепер, що мені подобається більше, – сказав Сільвен, коли вони присіли на маленьку лавку під деревами. – А навіщо вибирати? – Марічка прямо й зацікавлено подивилася на хлопця. – Адже краса буває різною, це абсолютна гармонія. А вибір завжди виводить із цього абсолюту" ?Вище діалог між Марічкою Василишин із Києва із бельгійцем Сільвеном. Між ними вирує пристрасть, підсилена Японією, чайними ритуалами, відірваністю від інших світів. ● Але там, у Києві, її чекає Максим Зорій – колишній десантник і лікар. Той, для якого вона – бажаний трофей. Її русяве волосся у туго заплетеній косі, обгортальний погляд сірих очей, гострий розум – те, що не відпускає Максима. Він, народжений у сім'ї підпільного священника, вирішує боротися за своє. Свою жінку, а згодом – землю. Він – воїн, що згодом доводить війна.

Надзвичайно красива, щемка і «рідна» історія кохання ? Насправді це навіть не одна історія, а сага про декілька поколінь, і значна частина подій розвивається у рідному Києві, на тлі Русанівки, з видом на Лавру і Дніпро (а не у всюди сущому Нью-Йорку ?). Інша частина подій — у Японії, дуже мальовнича, оскільки авторка є натхненною японісткою ? Книга є переможцем конкурсу “Feel good fiction” і вам дійсно буде «гуд» під час її читання, хоч ви і будете співпереживати героям, хвилюватися за них і іноді стримувати (або ні) ріки сліз ?? Деякі моменти особливого напруження і підступу, нагадали мені серіали СТБ, що змусило мене негайно замовити і другу книгу моїй колишній колезі і подрузі з улюбленого Телеканалу ? Ця книга випадково трапилася мені саме тоді, коли я захотіла більше читати українських сучасних авторів і я надзвичайно рада, що тепер вона залишиться на моїй «українській» поличці ? Прекрасна для весняного читання ? і 10 із 10 у своїй категорії ? P.S. Кажуть, авторка пише продовження ?

Неймовірно атмосферний початок історії. Історії двох сімей — з Бельгії та України. Авторка майстерно занурює у контекст родин із перших сторінок — це допомагає зрозуміти подальші дії головних героїв, Марічки та Сільвена, їхню взаємодію з іншими персонажами, а також розкриває їхні характери. Тож коли вже починає зав’язуватися романтична лінія в третій країні — Японії — цим героям віриш. Цікаво, що Бельгія була розкрита не так глибоко, як Україна, зокрема Київ. Київ закохує в себе через призму сприйняття Марічки. Україна в цьому контексті мрійлива, більш духовна, а Бельгія з Сільвеном від початку спрямована на становлення науки та частково нації в межах самої Бельгії. Хоча згодом є опис і нашого становлення. Японія — то взагалі окрема історія. Якби авторка зосередилася лише на цьому тропі, то, на мою думку, вийшов би набагато кращий роман. Герої полюбили цю країну і кожне з описаних у книзі міст, та й ти мимоволі також. От коли вже починається певний хаос у стосунках — завдяки третій особі, знову в Києві — з’являється трохи каша в подіях і таймлайні. Сюжет наче перестає бути послідовним, ніби ми кудись поспішаємо. Немає того присмаку насолоди, як у першій половині роману. Не так дратують інші герої чи їхні вчинки, як те, що дві різні історії ніби склеїли в одну книгу, а не варто було б. Втрачається голос тих міст. Наче зникає глибина особистостей, які авторка так детально аналізувала і розкривала на початку, а наприкінці вони стають «пласкими». Тим не менш, історія варта прочитання — принаймні її перша половина. Загалом враження залишилося такого приємного cozy reading (в останніх розділах може бути не зовсім cozy, оскільки історія переходить до сучасної історії України та нашої боротьби з ворогом).

Збірка, яка вміщає 36 оповідань про війну в Україні. Останнім часом читаю збірки, дуже приємно, що вони не поступаються творам. Збірка, яка торкнулася мого серця, кожен з цих творів дуже глибинний, кожен залишив неймовірне враження. Кожне оповідання дає надію. "Найбільша у світі несправедливість — це війна. Однак я точно знаю, що проти неї є дуже добрий засіб. Життя. Життя перемагає війну та смерть". "Я думаю про нього постійно. І перетворюю його окопи на затишні місця. Його самотність на наш час разом. Його втому — на наш нескінченний відпочинок. Його щоденні ризики — на нашу щоденну безпеку. Його гвинтівку, яку він обіймає щодня, на свої щоденні обійми. Перетворюю на слова й надсилаю йому". В ній є кохання та любов, прощання, втрачені можливості, Бог, надія, тривоги, біль, майбутнє. Ця книга про кожного з нас. Читаючи збірку занурюєшся в себе і проживаєш всі моменти з героями. Дуже душевна та щемлива книга, всі історії припадають до серця і дають надію на майбутнє світле життя. Рекомендую обов'язково прочитати, вона торкнеться до кожного, неможливо бути байдужим після прочитання цих оповідань.