Тетяна Бондарчук

Надзвичайно красива, щемка і «рідна» історія кохання 💕

Насправді це навіть не одна історія, а сага про декілька поколінь, і значна частина подій розвивається у рідному Києві, на тлі Русанівки, з видом на Лавру і Дніпро (а не у всюди сущому Нью-Йорку 🤭).

Інша частина подій — у Японії, дуже мальовнича, оскільки авторка є натхненною японісткою 🏯

Книга є переможцем конкурсу “Feel good fiction” і вам дійсно буде «гуд» під час її читання, хоч ви і будете співпереживати героям, хвилюватися за них і іноді стримувати (або ні) ріки сліз 😭💔

Деякі моменти особливого напруження і підступу, нагадали мені серіали СТБ, що змусило мене негайно замовити і другу книгу моїй колишній колезі і подрузі з улюбленого Телеканалу 📺

Ця книга випадково трапилася мені саме тоді, коли я захотіла більше читати українських сучасних авторів і я надзвичайно рада, що тепер вона залишиться на моїй «українській» поличці 📚

Прекрасна для весняного читання 🌸 і
10 із 10 у своїй категорії 🥰

P.S. Кажуть, авторка пише продовження 🔥

Неймовірно атмосферний початок історії. Історії двох сімей — з Бельгії та України. Авторка майстерно занурює у контекст родин із перших сторінок — це допомагає зрозуміти подальші дії головних героїв, Марічки та Сільвена, їхню взаємодію з іншими персонажами, а також розкриває їхні характери. Тож коли вже починає зав’язуватися романтична лінія в третій країні — Японії — цим героям віриш.

Цікаво, що Бельгія була розкрита не так глибоко, як Україна, зокрема Київ. Київ закохує в себе через призму сприйняття Марічки. Україна в цьому контексті мрійлива, більш духовна, а Бельгія з Сільвеном від початку спрямована на становлення науки та частково нації в межах самої Бельгії. Хоча згодом є опис і нашого становлення.

Японія — то взагалі окрема історія. Якби авторка зосередилася лише на цьому тропі, то, на мою думку, вийшов би набагато кращий роман. Герої полюбили цю країну і кожне з описаних у книзі міст, та й ти мимоволі також.

От коли вже починається певний хаос у стосунках — завдяки третій особі, знову в Києві — з’являється трохи каша в подіях і таймлайні. Сюжет наче перестає бути послідовним, ніби ми кудись поспішаємо. Немає того присмаку насолоди, як у першій половині роману. Не так дратують інші герої чи їхні вчинки, як те, що дві різні історії ніби склеїли в одну книгу, а не варто було б.

Втрачається голос тих міст. Наче зникає глибина особистостей, які авторка так детально аналізувала і розкривала на початку, а наприкінці вони стають «пласкими».

Тим не менш, історія варта прочитання — принаймні її перша половина. Загалом враження залишилося такого приємного cozy reading (в останніх розділах може бути не зовсім cozy, оскільки історія переходить до сучасної історії України та нашої боротьби з ворогом).

Збірка, яка вміщає 36 оповідань про війну в Україні. Останнім часом читаю збірки, дуже приємно, що вони не поступаються творам. Збірка, яка торкнулася мого серця, кожен з цих творів дуже глибинний, кожен залишив неймовірне враження. Кожне оповідання дає надію.

"Найбільша у світі несправедливість — це війна. Однак я точно знаю, що проти неї є дуже добрий засіб. Життя. Життя перемагає війну та смерть".

"Я думаю про нього постійно. І перетворюю його окопи на затишні місця. Його самотність на наш час разом. Його втому — на наш нескінченний відпочинок. Його щоденні ризики — на нашу щоденну безпеку. Його гвинтівку, яку він обіймає щодня, на свої щоденні обійми. Перетворюю на слова й надсилаю йому".

В ній є кохання та любов, прощання, втрачені можливості, Бог, надія, тривоги, біль, майбутнє. Ця книга про кожного з нас.

Читаючи збірку занурюєшся в себе і проживаєш всі моменти з героями. Дуже душевна та щемлива книга, всі історії припадають до серця і дають надію на майбутнє світле життя.

Рекомендую обов'язково прочитати, вона торкнеться до кожного, неможливо бути байдужим після прочитання цих оповідань.

Не дивлячись на дооовгий початок, мені дуже сподобалось! Але це сімейна сага, тому моя претензія щодо вступу відхилена :) Неймовірна історія кохання, чудові описи місцевості і почуттів героїв. Автор пише так, що ти стаєш неначе учасником тих подій, знаходишся поряд з гг. Для мене ця історія про важкий і дуже важкий вибір, але він правильний, як на мене. Не так давно дізналась, що автор обіцяє продовження... Чекаю з нетерпінням!

Я не люблю мелодрам. Взагалі. Але ж багато хто любить. Тому мені ця книга просто сподобалася, а ось людям, що люблять емоції та пристрасті, жертовність та прощення сподобається надзвичайно. Бо це якісна література. Тому, якщо любовні драматичні історії вражають ваш розум і серце, — ви не можете не спрямувати свою увагу на цю книгу.

Про що? Це, можна сказати, сімейна сага, хоча найбільше уваги приділено третьому поколінню. Але ми дізнаємося долі і їх предків, бо ці люди мали найбільший вплив на наших героїв.

Отже, це могла би бути гарна історія кохання в японській атмосфері, тим більше, що і сама Японія описана дуже влучно і цікаво (ось тут раділа я). Він — син бельгійських науковців, що вже розійшлися через психологічні проблеми. Вона — улюблена єдина дочка батьків, які також займають не останнє місце в Київській ієрархії. Обидва розумні, старанні та духовні, якби не одне АЛЕ ... Вони в цій парі не єдині: ВОНА має шаленого прихильника з сумнівними моральними якостями. А враховуючи, що той хлопець "хоч куди козак", ці зв'язки триватимуть і розвиватимуться.

Ось такий заплутаний клубок. Терпіти такого не можу) Але розумію, що у житті буває всяке. А любов тут красива. Навіть не любов, любові.

" — Кохання, навіть дуже велике і дуже красиве — однаково набагато менше, ніж одне людське життя. Нам з тобою пощастило, воно у нас було. Мабуть, ще й досі існує, — зітхнула, зазирнувши йому в очі, — вочевидь, існує… Але нині все йде таким чином, що на шальках того, що пропонує ціле життя, вміщається набагато більше, ніж те, що може дати одна людина."

Повторюся, що твір продуманий, цікавий, написаний гарною мовою. Тому, якщо ви прихильник цього жанру — обов'язково читайте!

Це прекрасний роман для тих, хто любить історії про кохання, зраду та самопізнання. Книга змушує задуматися про важливі речі і залишає приємний "післясмак".
Для мене це історія на 7/10 - деякі вчинки героїв для мене виглядали нелогічними, не відповідали їх характерам, достатньо гарно розкритим в книзі.
Загалом дійсно сподобалась і сама історія (я б навіть сказала історії), і основні персонажі - авторка вдало передає їхні внутрішні переживання, змушуючи мене співпереживати.
Спочатку темп оповіді досить розмірений, з прекрасними описами Японії. Та друга частина для мене була більш динамічна і напружена, було складно відволіктись. Кінець книги мене збурив, викликав нерозуміння і неприйняття. Історія не відпускала кілька днів і зрештою я для себе зрозуміла, що в реальному житті напевно цей сценарій дійсно більш вірогідний.
Отже, якщо ви є поціновувачем сучасної української літератури, цікавитесь історіями про кохання та стосунки та хочете зануритися в атмосферу різних міст - цей роман однозначно вартий вашої уваги.

"Найбільша у світі несправедливість - це війна. Однак я точно знаю, що проти неї є дуже добрий засіб. Життя. Життя перемагає війну та смерть".

🏠Є книги, які чіпляють одразу...

Це одна з таких. Збірка, що вміщає 36 оповідань про теперішню війну в Україні. Кожен з цих творів настільки глибинний, пронизливий, щемкий, що я досі перебуваю під величезним враженням. Не перестану дивуватися - як в кілька сторінок можна вкласти стільки сенсів, так тонко передати душевні переживання людини, яка стикнулася з війною.

🏠Тут стільки історій, і кожна з них настільки реалістична, що ти мимоволі вловлюєш певну схожість з тим, що трапилося з твоїми сусідами, друзями, можливо навіть впізнаєш себе самого, читаєш про свої відчуття, свою тривогу і свій біль.

Бо ця книга про нас з вами.

Про невидимий зв'язок з тими, хто закриває нас собою від війни, хто береже посмішки наших дітей.

Про відпустку, яка дозволить побачитися з рідними на Різдво, але лише один з п'ятьох зможе насолодитися нею.

Про барвисту мереживну скатертину, яка залишилася в Данії, як уособлення прекрасної України і щирої, доброї подруги, що повернулася додому.

Про єврейське коріння, яке допомогло пройти жахіття фільтраційного табору у XXI сторіччі.

Про нездійснені мрії про щасливу старість і скроплений сльозами літнього чоловіка польський журек.

Про кохання на відстані і залежність від зеленого вогника біля аватарки.

І про коханих, які ще досі чекають своїх чоловіків з війни - хоч вони й поряд, але думками все ще там, з побратимами...

🏠Я довго читала цю книгу. Після кожного оповідання я глибоко вдихала, закривала книгу, заплющувала очі і ще раз прокручувала кожну історію у себе в голові.

Ця збірка чимось нагадала мені великодню сповідь: тобі страшно, ти занурюєшся в себе і проживаєш ті найважчі моменти, а тоді на тебе накочується хвиля щемкості, ти з полегшенням схлипуєш і плачеш "тихим, чистим плачем, таким, через який душа на світ виходить, щоб за якийсь час знову повернутися в тілесний морок".

Ця душевна, дуже людяна книга про віру, надію, любов і твій дім, який завжди в твоєму серці, де б ти зараз не був❤️‍🩹

💙 "Я думаю про нього постійно. І перетворюю його окопи на затишні місця. Його самотність на наш час разом. Його втому - на наш нескінченний відпочинок. Його щоденні ризики - на нашу щоденну безпеку. Його гвинтівку, яку він обіймає щодня, на свої щоденні обійми. Перетворюю на слова й надсилаю йому".

💛 "Лише через допомогу іншим і від інших можна почуватися справді живим".

🕯 Щемливі, світлі, дуже чесні та такі, що несуть надію — ось набір слів, якими можна швидко описати те, що відчуває читач цих оповідань.

🕯 Все в них відбувається вже після 24 лютого 2022 року, тому воно болить і досить сильно. Але, повторююсь, вселяє надію.

🕯 Тут є зустрічі та прощання, неймовірні співпадіння та втрачені можливості, жаль за минулим та тверда впевненість у майбутньому.

❤️ Тут є кохання та любов (не плутати: любити можна безліч кого і чого — дітей, людей, тварин, небо, дім, колишнє спокійне життя та власну віру).

🖤 Тут є різні ми і різні інші, відлуння колишніх воєн та старі травми. Тут багато Бога (як на мій істістський погляд — аж надто багато, але це мої власні емоції).

🕯 Кожне друге оповідання неможливо дочитати із сухим очима і, чесно кажучи, з середини книги це почало трішки навіть підбішувати, але це лише означає, що я узяла не той темп для її читання.

📖🪶Ця книга — настольна, сніданкова. Ось уявіть, як ви берете свій улюблений вранішній напій, сідаєте десь зручно і під горнятко чого-ви-там-обрали читаєте буквально одне оповідання. Ну максимум два. А потім вже йдете жити своє найкраще життя, сповнені тихої надії та, можливо, творчого смутку, який часто-густо змушує - як не дивно - навпаки робити щось із більшою охотою.

🥀Любити, чекати, вірити.

✅ А ще я впевнена, що кілька оповідань звідси варто було б включити у шкільну програму. Так-так, саме у шкільну! Там, де за планом треба проходити щось, що
вчить фундаментальних цінностей, сприяє духовному збагаченню, вихованню національно свідомого громадянина, формує гуманістичний світогляд та загальнолюдські цінності.

Тобто, робить Людину з великої літери.

#Дафа_радить