Тетяна Бондарчук

"Найбільша у світі несправедливість - це війна. Однак я точно знаю, що проти неї є дуже добрий засіб. Життя. Життя перемагає війну та смерть".

🏠Є книги, які чіпляють одразу...

Це одна з таких. Збірка, що вміщає 36 оповідань про теперішню війну в Україні. Кожен з цих творів настільки глибинний, пронизливий, щемкий, що я досі перебуваю під величезним враженням. Не перестану дивуватися - як в кілька сторінок можна вкласти стільки сенсів, так тонко передати душевні переживання людини, яка стикнулася з війною.

🏠Тут стільки історій, і кожна з них настільки реалістична, що ти мимоволі вловлюєш певну схожість з тим, що трапилося з твоїми сусідами, друзями, можливо навіть впізнаєш себе самого, читаєш про свої відчуття, свою тривогу і свій біль.

Бо ця книга про нас з вами.

Про невидимий зв'язок з тими, хто закриває нас собою від війни, хто береже посмішки наших дітей.

Про відпустку, яка дозволить побачитися з рідними на Різдво, але лише один з п'ятьох зможе насолодитися нею.

Про барвисту мереживну скатертину, яка залишилася в Данії, як уособлення прекрасної України і щирої, доброї подруги, що повернулася додому.

Про єврейське коріння, яке допомогло пройти жахіття фільтраційного табору у XXI сторіччі.

Про нездійснені мрії про щасливу старість і скроплений сльозами літнього чоловіка польський журек.

Про кохання на відстані і залежність від зеленого вогника біля аватарки.

І про коханих, які ще досі чекають своїх чоловіків з війни - хоч вони й поряд, але думками все ще там, з побратимами...

🏠Я довго читала цю книгу. Після кожного оповідання я глибоко вдихала, закривала книгу, заплющувала очі і ще раз прокручувала кожну історію у себе в голові.

Ця збірка чимось нагадала мені великодню сповідь: тобі страшно, ти занурюєшся в себе і проживаєш ті найважчі моменти, а тоді на тебе накочується хвиля щемкості, ти з полегшенням схлипуєш і плачеш "тихим, чистим плачем, таким, через який душа на світ виходить, щоб за якийсь час знову повернутися в тілесний морок".

Ця душевна, дуже людяна книга про віру, надію, любов і твій дім, який завжди в твоєму серці, де б ти зараз не був❤️‍🩹

💙 "Я думаю про нього постійно. І перетворюю його окопи на затишні місця. Його самотність на наш час разом. Його втому - на наш нескінченний відпочинок. Його щоденні ризики - на нашу щоденну безпеку. Його гвинтівку, яку він обіймає щодня, на свої щоденні обійми. Перетворюю на слова й надсилаю йому".

💛 "Лише через допомогу іншим і від інших можна почуватися справді живим".

🕯 Щемливі, світлі, дуже чесні та такі, що несуть надію — ось набір слів, якими можна швидко описати те, що відчуває читач цих оповідань.

🕯 Все в них відбувається вже після 24 лютого 2022 року, тому воно болить і досить сильно. Але, повторююсь, вселяє надію.

🕯 Тут є зустрічі та прощання, неймовірні співпадіння та втрачені можливості, жаль за минулим та тверда впевненість у майбутньому.

❤️ Тут є кохання та любов (не плутати: любити можна безліч кого і чого — дітей, людей, тварин, небо, дім, колишнє спокійне життя та власну віру).

🖤 Тут є різні ми і різні інші, відлуння колишніх воєн та старі травми. Тут багато Бога (як на мій істістський погляд — аж надто багато, але це мої власні емоції).

🕯 Кожне друге оповідання неможливо дочитати із сухим очима і, чесно кажучи, з середини книги це почало трішки навіть підбішувати, але це лише означає, що я узяла не той темп для її читання.

📖🪶Ця книга — настольна, сніданкова. Ось уявіть, як ви берете свій улюблений вранішній напій, сідаєте десь зручно і під горнятко чого-ви-там-обрали читаєте буквально одне оповідання. Ну максимум два. А потім вже йдете жити своє найкраще життя, сповнені тихої надії та, можливо, творчого смутку, який часто-густо змушує - як не дивно - навпаки робити щось із більшою охотою.

🥀Любити, чекати, вірити.

✅ А ще я впевнена, що кілька оповідань звідси варто було б включити у шкільну програму. Так-так, саме у шкільну! Там, де за планом треба проходити щось, що
вчить фундаментальних цінностей, сприяє духовному збагаченню, вихованню національно свідомого громадянина, формує гуманістичний світогляд та загальнолюдські цінності.

Тобто, робить Людину з великої літери.

#Дафа_радить