Придбала цю книгу без якихось очікувань, але, врешті-решт, вона сподобалась настільки, що довелось взяти ще декілька примірників для друзів. Це одна з тих книг, які справді хочеться перечитувати, бо ти просто не готовий прощатись з цією історією.
Головний герой — Ловихвіст, рудий котик із зірочкою на лобі та дуже цікавою долею. Поки його одноплеменці намагались не зважати на поодинокі зникнення котиків, мисливець Фрітті Ловихвіст відправився в небезпечну подорож, аби віднайти свою кохану фелу Тихолапку. І хоча перша половина книги видалась мені дещо затягнутою, від другої просто не могла відірватись. Події відбувались так стрімко, що я не встигала дивуватись. Найцікавіше і найхимерніше описане саме в другій частині, де рудий зі своїми друзями Прудкоплигом і Тінню-З-Під-Даху знаходять Підземне царство. Саме тоді я усвідомила, що це геть не дитяча казочка (нехай вас не збиває з пантелику мила обкладинка й опис). Без емоцій читати про те, що відбувається в підземеллі просто неможливо.
На окрему увагу заслуговують описані тут легенди Народу (котів) про зародження світу, раси Довготелесих (людей), причину непримиримої ворожнечі Народу з Гаркунами (собаками), нелюбов до води тощо. І якщо ви досі вірите в теорію еволюції Дарвіна, то от вам альтернативна (і доволі правдоподібна) версія походження людства:
«– Безшерстим і безхвостим, довготелесим і незграбним будеш ти тепер. А зараз забирайся геть, щоб у Палаці Гарара не лишилося й сліду того, хто хотів узурпувати його владу.
… Котячий народ прогнав від себе спотвореного Девʼятиптаха і прозвав його Чолʼоʼвік, тобто Той-Хто-Залишається-в-Тіні. І відтоді і Девʼятиптах, і всі його нащадки ходять на задніх лапах, і так воно ведеться дотепер … . Рід Довготелесих віддавна служать Народові, дають прихисток від дощу й харч, коли полювання невдале.»
У книзі й сюжет добре продуманий, і мотивація персонажів зрозуміла та не ідеалізована, як то часто буває у пригодницьких романах. І хоча у цьому фентезі є чимало моторошного, загалом уся історія залишає після себе приємний посмак. Книга прекрасна, тож щиро рекомендую до прочитання, особливо якщо ви ще не знайомі з творчістю Теда Вільямса (це потрібно терміново виправити).
Нррʼфа-о!
Анонім
Поема "вусів та кігтів" що поєднала в собі динамічність й натуралістичність "Котів-вояків" Ерін Гантер та епічність і плавність розповіді "Гобіта" Дж.Толкіна. Покажчик імен персонажів вражає - три сторінки. Автором навіть складено словник мови котів, а переклад імен головних героїв настільки органічний, що хочеться читати й читати їх - Мррслер, Тиноходець, Тихолапка та інші. А карта - це окрема історія: з позначеннями усіх важливих і не дуже географічних об'єктів книги: Чаполапні болота, Праліс, Житла Чол'О'віка, Хвостозвивна ріка. "Пісня Ловихвоста" - це пригоди в світі тварин з пошуку сенсу життя - чи вдовольнитися Ви тихим життям під владою інших чи вільним життям у постійній боротьбі...
Анонім
Захопливе епічне фентезі з глибоким світом, складними героями й неспішним, але майстерно вибудуваним сюжетом. Це історія про дорослішання, війну, старі легенди й силу знань. Спочатку події розгортаються повільно, але згодом роман затягує повністю.
Анонім
Котолог