Тед Вільямс

Неймовірна книга🥰 Як вона це чудово написана, як талановито автор занурює нас у свій світ 👏щодо сюжету - не все є таким, яким воно здається на перший погляд. Автор часто веде читача хибним шляхом, а потім шокує 😱 ця книга - це неймовірна суміш Толкіна та Мартіна, хоча зі своєю унікальністю. Когось може відлякати повільний темп на початку книга, але дуже раджу прочитати хоча б 200 сторінок, а там все так закрутить, що ви й не оглянетесь як дочитаєте її❤️

Досить цікаве продовження циклу. Проте, як і в багатьох багатотомних сагах, середина циклу дещо "провисає". Проте, це не завадило отримати насолоду від чудової історії.
Це класика. Рекомендую!

Книжка гідна прочитання. Це якщо коротко. Але стислість у рецензії не завжди плюс)

Як зазначали багато хто, довгий початок із масою побутових подробиць, коли, здавалося б, нічого не відбувається, наявний. Можливо, він і справді може відбити бажання читати книжку до кінця, я це припускаю, бо, по-перше, така тенденція зберігається приблизно третину книжки , а по-друге, увесь (або майже увесь) опис першої частини подано від імені юного Саймона, і відображається, відповідно, дещо по-дитячому. Це варто перетерпіти. Варто зазначити, що читати не було прямо НУДНО, скоріше, злегка нуднувато, але це скрашувалося якоюсь затишною атмосферою, яку Автор дбайливо відтворив на сторінках книжки. До того ж, майже вся перша частина покликана показати в усій повноті контраст із подальшими подіями.

Друга частина - мандрівка головного героя і деяких його супутників до конкретної мети. Тут буде безліч погонь, пригод, битв і загадок. Саме тут формується новий Саймон. Хлопець проходить через «горнило» і, природно, змінюється. Ця частина читається вже цікавіше, але це все ще не те, чого чекаєш від епічного фентезі.

А ось третя частина - зовсім інша справа. Від дитячості не залишилося й сліду. Тут уже є все, що потрібно для повного занурення. Інтриги, битви, більша кількість ПОВів, які висвітлюють події різних куточків світу. Атмосфера катастрофи, прийдешньої бурі і якоїсь безвиході різко контрастує з безтурботною першою частиною. Сказати більше - скотиться в спойлери, тому припиняю)

Варто також сказати, що світ промальований досить детально і яскраво, раси, які його населяють, відрізняються не тільки носом, тривалістю життя і формою вух. Вони якісно опрацьовані в усіх напрямках - передісторія, культура, вірування тощо. Стиль у Автора чудовий. Але головна фішка - це герої. Вони настільки живі, що складається враження, що ви не просто про них читали, але вони - ваші добрі знайомі (або не дуже добрі, але добре знайомі =)). Трансформація головного героя передана максимально плавно і достовірно.

Ще маємо в наявності кілька романтичних ліній, але в строго вивірених нормах, тому вони не псують смак, а навпаки стають вишеньками на торті.

Як підсумок - я дуже задоволений книгою і точно прочитаю весь цикл. Ті, хто зможуть себе пересилити і пройти важкі моменти, не залишаться без нагороди. До того ж, після прочитання починаєш розуміти, що якби автор не зробив початок таким, яким зробив, було б набагато гірше, і якщо ви захочете колись прочитати книжку повторно, саме ці «нудні глави» будуть найбільш «соковитими».

⠀Друга частина трилогії "Пам'ять, Скорбота і Шип" і знали б ви, як я не люблю розповідати про другі частини🤦🏻‍♀️.⠀
Початок уже відбувся, а фіналу ще не видно, тож треба без спойлерів розповісти щось про книгу. І якщо вдасться зацікавити нових читачів, то це буде повний успіх.
⠀
Отже, в першій частині ми познайомилися з непримітним кухарчуком Саймоном, який став важливим. Його важливість заснована не тільки на тому, що він врятував принца народу, який багато хто вважав міфом, чи переміг Дракона одним з легендарних мечів. А й тому що Саймон може мандрувати дорогою снів і під час таких мандрівок він бачить небезпеку, яка загрожує всьому Остен Арду.⠀

На перший погляд, це звичайний сюжет про Обранця який рятує світ, але історія не зосереджена на одному персонажі. У другій частині нас чекала така кількість персонажів, що я розгублено переживала одразу за всіх, бо декому не судилося на довго затриматися в історії.⠀
"Скеля прощання" багата не тільки персонажами, але й минулим континенту. Я побачила стародавні міста Ситхі, зустріла ще один народ який вважався міфом і в фіналі другої частини мені все ще здається, що історія тільки починається 😅.⠀

Читання книги не було легким, бо текст автора не надо динамічний, а навпаки насичений описами та переживаннями персонажів і саме їх майбутнє тримало мою увагу. На жаль, сторінки закінчилися надо швидко і я знову в режимі очікування.⠀
Якщо ви полюбляєте детальне та продумане фентезі, світи з багатим минулим та складним сьогоденням, то я вам раджу звернути увагу на цикл "Пам'ять, Скорбота і Шип", бо це саме те що треба🔥.

Життя сироти Саймона перевертається з ніг на голову. Вчора він був звичайним кухарським хлопчиком та учнем лікаря, а сьогодні його розшукують найстрашніші пси короля, бо він втрутився в його плани. Чи може то були плани зовсім не короля і все набагато складніше?⠀

Так. Все набагато складніше, страшніше та давніше ніж наш герой міг собі уявити. Давні легенди оживуть та зустрінуться з Саймоном і хлопцю треба пережити ці зустрічі...⠀
Тед Вільямс створив історію в кращих традиціях Толкіна. Я бачу певне наслідування класика в іменах, назвах та структурі шляху героїв, але цикл "Шип, пам'ять та скорбота" зовсім інша історія і вона по своєму прекрасна.⠀

Легенди про ситсі та драконів зачарували мене, а долі героїв інтригували. За сюжетом цікаво спостерігати, неочікувані повороти були дійсно неочікуваними і фінал він просто вибуховий.⠀
Якщо ви, так само як і я, полюбляєте класичне фентезі, без надмірної романтичності, але продумане та масштабне, то вам сюди. Щиро раджу!⠀