Світлана Тараторіна

📚Хроніки незвіданих земель
✍️ Збірка оповідань п'яти українських авторок : Світлана Тараторіна, Наталія Довгопол, Ірина Грабовська, Наталія Матолінець, Дарія Піскозуб

Кожне оповідання збірки має свій часовий проміжок, та місце дій.

Від: І сторіччя до нашої ери, аж до далекого майбутнього. Історії оживають у таких чудових місцях України як: Крим, Донецька область, Київ, Львів, Хмельницька область та навіть Марс

❤️ Найбільше мені сподобалися два оповідання:
✨"Найближчі до пекла" - тут події відбуваються у шахтарському містечку донецької області, зникають шахтарі а потім їх знаходять мертвими. Робітники розгублені та налякані, а причиною всьому, як згодом з'ясовується кровопивця. Хто ж він, з'ясувати буде нелегко. Тай я сама не здогадалася. Але, найбільше залишає слід у цій історії непросте життя шахтарів, ти розумієш наскільки небезпечною та важкою є ця професія
✨ "Спілка порятунку кахлів і людей " - читати про війну хоч і в минулому не легко. Це все трансформується в теперішнє, ти переживаєш кожну мить цієї історії. Тому вона мене дуже захопила, і розчулила. Головне героїня має особливий дар, завдяки йому вона може потрапляти в минуле через дзеркало, так вона вирішила рятувати людей від загарбників які вбивають і руйнують її рідний Львів, усіх кого зможе.

"Мені видається, що коли зараз не вчепитися в те дрібне, що можна зберегти, то потім у нас вирвуть і його. Батько казали мені: найперше, що загарбники роблять, - відтинають пам'ять. Бо як у людей нема пам'яті, вони легше коряться і ніц усередині не бунтує "

Останнє оповідання, "Земля обітована" мені не сподобалося зовсім, і хоч я заставила себе дочитати до кінця, склалося враження що це радше наукова фантастика у якій намішано забагато всього.

Загалом книга чудова, кожна маленька історія дає можливість прожити різні емоції, та моментами просто краде твоє серденько ❤️ Мені дуже сподобалося читати такі оповідання про Україну, хочеться більше таких книг 📚🫶

Дуже сподобалась ідея об'єднати під однією обкладинкою різноманітні твори сучасної української фантастики, сподобалась тематична різноманітність та жіночий погляд на світ.
У збірці представлені різні жанри фантастики: від постапокаліптики до фентезі. І безумовно мені "зайшли" не всі оповідання, але такий формат дозволяє кожному знайти щось цікаве для себе, а крім того ближче познайомитись з сучасною жіночою українською прозою.
Збірка демонструє, що українські письменниці мають величезний потенціал і створюють цікаві та актуальні твори вплітаючи в них важливі соціальні теми, такі як гендерна нерівність, війна, екологічні проблеми.
Проте, як на мене, не всі історії мають однаковий рівень пропрацювання - деякі здаються занадто короткими або не до кінця розкривають свої ідеї.
Але незважаючи на певні недоліки, книга заслуговує на увагу.

5 п'ять різних історій, від 5 різних авторок.
Кожне з оповідань приваблює своїми подіями. Вони усі цікаві і від кожного важко відірватись.
Оповідання "Спілка порятунку кахлів і людей" мені сподобалось найбільше, хоч на початку я і не думала, що воно мені так сильно сподобається, через те що події припадають на час Другої Світової. Проте це виявилась дуже цікава історія і вона ще довго мене не відпускала.
А от такого яке сподобалось би найменше не було, бо вони всі дуже круті і кожне зачіпило чимось своїм.
Це не перша моя збірка і часом буває так, що збірка виглядає не надто цілісно, а особливо якщо оповідання написані в різних жанрах. Взяти наприклад книгу "Корчма на перехресті світів" де всі оповідання(різножанрові) хоч і об'єднані корчмою але геть не пасували одне одному і тому читалось дивно. А ця, хоч теж складається з різножанрових оповідань, які зі спільного мали тільки те що події відбувались на території України, мала вигляд однієї історії.
Не розумію, чому про цю збірку зараз так мало чути, вона дуже цікава і вартує того аби про неї частіше говорили. Якщо ви ще не читали її, то раджу це обов'язково це виправляти.
#марафонкнигомам

Напевно, це найкраща книга з фантастики українського автора, яку я читала.Спочатку видається все не зрозумілим, але згодом, коли поринаєш у цю історію з головою, стає настільки захопливо, що вже не хочеться, щоб ця книга закінчувалась.

Дуже цікаво поглянути на історію улюбленого міста під таким фентезійним кутом. Тепер, прогулюючись Трухановим островом, ні-ні та й приглядаєшся, де ж тут сховалося поселення водяників, а де - лабораторія доктора Гальванеску))

Це не просто збірка оповідань сучасних українських авторок, яка залучає читачів у експерименти зі стилем та жанром, а й занурення у світ української мітології та фольклору, переплетене з болем і надіями сьогодення. Через історії червоною ниткою проходить тема вiйнu, яка додає збірці особливого емоційного звучання.

Мотанка тут — не просто оберіг чи зв'язок із предками, але й метафора сили, стійкості та захисту, якими наповнені наші дні. Кожна історія торкається цих тем по-різному, показуючи, як минуле й сучасне перегукуються у складний час 💔

Мої улюблені історії – "Тримай землю!" та "Дальні покої". Вони відгукнулись мені по-різному, але найбільше.

🫶"Тримай землю!" написана надзвичайно живо, відчувається, що авторка пропустила історію крізь себе й додала дещо з власного досвіду. Цей твір справді захоплює емоційною щирістю да дрібкою абсурду.
🫶"Дальні покої" зайшли моторошною ідеєю та дбайливо продуманою атмосферою, що підкреслює майстерність авторки як у короткій, так і великій прозі.

Водночас були деякі історії, які хоч і не залишили глибоких вражень, та все ж мають свої цікаві моменти та оригінальні деталі. Кожен твір у збірці несе щось особливе, що може відгукнутися різним читачам. Адже кожна учасниця цієї літературної лялечки вклала душу в роботу і це відчутно.

Варто нагадати як важливо читати й підтримувати українських авторів та авторок, адже такі книги як "Мотанка" зберігають та переосмислюють наше культурне надбання, приносячи в літературу щось свіже. А ще це можливість "спробувати" стиль різних авторок і можливо продовжити вже з романом, детективом або фентезі історією 😉

“Лазарус” - прекрасний приклад чи не першого українського міського фентезі роману. Він атмосферний та багатошаровий, переносить читача до Києва кінця XIX століття, створюючи захопливе переплетення реальної історії, міфів і фантастики.
Книга починається з таємничої смерті, яку має розслідувати головний герой — детектив Порфирій Лазарус, людина, котра стоїть на межі двох світів: людського та магічного.
Світлана Тараторіна майстерно закручує детективну лінію з містичною і все це відбувається на фоні Києва.
Саме місто зображене майже як живий організм, хоча події відбувалось 100 років, але читаючи я наче гуляла по вулицях міста.
Якщо ви шукаєте роман, який зачаровує, захоплює і змушує співпереживати героям, ця книга саме для вас.

Спочатку я просто таки продиралася сторінками цього роману, наче нетрями. Засилля незнайомих слів, велика кількість героїв, постапокаліптичний світ, який все не хотів вимальовуватися в моїй уяві… Через все це читалося важко та дуже повільно. Проте вже сторінки з 200 історія захопила мою увагу повністю і книгу не хотілося відкладати.
Переповідати сюжет не бачу сенсу, адже про нього можна дізнатися з анотації, натомість поділюся власними враженнями.

Світ постапокаліптичного Дешту створений С. Тараторіною вражає та жахає. Люди, як ті, що зазнали мутацій під дією таємничої речовини - суеру, так і незмінені, тут вже не є людьми. Один для одного вони здобич, товар, м’ясо. Дешт настільки жорстокий, що навіть дитина тут може стати жертовним ягням, точніше жертовною чорною коровою.
Кожен, хто хоч краєм вуха чув про цей роман, знає, що він надзвичайно насичений символами. Наявні як відсилки до історичних, так і до сучасних подій. І для мене сила силенна символів додатково ускладнювала читання.

Я починала читати «Дім солі» з досить завищеними очікуваннями, але після закінчення враження лишилися неоднозначними.

Збірки малої прози – рідкість на моїх полицях. Але «Легендарій» - справжня знахідка. На думку приходить щонайменше три причини купити цю книгу:

- у ній зібрано 9 оповідань молодих українських авторок, що дає можливість познайомитися зі стилем кожної;

- фентезі-ретейлінги поєднують у собі традицію казки з осучасненим сюжетом, завдяки чому кожна історія звучить абсолютно по новому;

- і (очевидне!) ця книга надзвичайно красива!!! Фактурна обкладинка, сріблястий зріз, приємний папір! Видавництво вклало душу в «Легендарій».

Щодо самих оповідань: справжнім відкриттям для мене стала «Залізнокоса» Дарії Піскозуб. Переосмислена історія Яги мені надзвичайно сподобалась. Прочитала її на одному диханні і дуже тішилася б продовженню або новим оповіданням з даної тематики від авторки.
Також сподобалось оповідання «Кет у чоботях» Ксенії Сокульської. Авторка створила справді цікавий світ та персонажів.

Найменше зачепив ретейлінг казки про кобилячу голову Ірини Прасько «Пересади мене через поріг», хоча саму казку я люблю з дитинства.

Це не просто збірка оповідань сучасних українських авторок, яка залучає читачів у експерименти зі стилем та жанром, а й занурення у світ української мітології та фольклору, переплетене з болем і надіями сьогодення. Через історії червоною ниткою проходить тема вiйнu, яка додає збірці особливого емоційного звучання.

Мотанка тут — не просто оберіг чи зв'язок із предками, але й метафора сили, стійкості та захисту, якими наповнені наші дні. Кожна історія торкається цих тем по-різному, показуючи, як минуле й сучасне перегукуються у складний час 💔

Мої улюблені історії – "Тримай землю!" та "Дальні покої". Вони відгукнулись мені по-різному, але найбільше.

🫶"Тримай землю!" @o.lena.kuzmina написана надзвичайно живо, відчувається, що авторка пропустила історію крізь себе й додала дещо з власного досвіду. Цей твір справді захоплює емоційною щирістю.
🫶"Дальні покої" @nataly_matolinets зайшли моторошною ідеєю та дбайливо продуманою атмосферою, що підкреслює майстерність авторки як у короткій, так і великій прозі.

Водночас були деякі історії, які хоч і не залишили глибоких вражень, та все ж мають свої цікаві моменти та оригінальні деталі. Кожен твір у збірці несе щось особливе, що може відгукнутися різним читачам. Адже кожна учасниця цієї літературної лялечки вклала душу в роботу і це відчутно.

Варто нагадати як важливо читати й підтримувати українських авторів та авторок, адже такі книги як "Мотанка" зберігають та переосмислюють наше культурне надбання, приносячи в літературу щось свіже. А ще це можливість "спробувати" стиль різних авторок і можливо продовжити вже з романом, детективом або фентезі історією 😉

Окремо відзначу чудове оформлення книги 😍✨️: від оригінальної обкладинки й зрізу до ілюстрацій, які супроводжують кожну історію, додаючи їм ще більше виразності та атмосфери. Тож "Мотанка" – це не тільки читання, а й естетичне задоволення, справжня перлинка на полиці.

Захоплива подорож у глибини українських міст, які в уяві авторок постають у новому, магічному світлі. Книга — справжній фольклорний калейдоскоп, де кожне місто має власну легенду, що містить щось дивовижне, таємниче і часом лячне.

П’ять авторок майстерно вплітають містику у знайомі нам міста, наповнюючи їх духом незвіданого. Тут кожне місто стає не лише місцем дії, а окремим персонажем із власним характером і загадками. Довгопол, Матолінець, Тараторіна, Піскозуб та Каторож запрошують нас пізнати Київ, Львів, Одесу та інші куточки України крізь призму історій, які змушують повірити у магію поруч із нами.

Оповідання у книзі унікальні та атмосферні: вони поєднують місцеві легенди, фантастику та глибокий символізм, що захоплює читача й додає нотку загадковості. Кожна з авторок надає своїм сюжетам особливого настрою, і відчувається, як майстерно вони володіють своїм словом. Цей "Легендарій" оживляє стародавні міфи, створює нові й водночас розкриває потаємні куточки душі українських міст.

"Легендарій дивних міст" стане чудовою книгою для тих, хто любить містичні історії, сповнені несподіваних поворотів і глибокого зв’язку з рідною землею. Це збірка, що надихає уважніше поглянути на світ навколо, шукати чарівне у знайомому й залишатися відкритим до магії життя.

Спочатку я була дуже зацікавлена в прочитанні цієї книги. Однак перші розповіді якось зовсім не надихали і я навіть трохи розчарувалась.
Але друга половина- то цілковита насолода.

Ця збірка відкрила мені трьох авторок, з якими я ще не знайома, але на основі розповідей із книги, вже хочу читати їхні повноцінні твори.

Ця збірка - зібрання сучасних варіацій на тему відомих казок і легенд.
✨ «Ольґерда проти ночі» - казка про Снігову королеву, яка в цій історії не зло.
✨ «Голос у моїй голові» - казка про калинову сопілку.
✨ «Кет у чоботях» - поєднання історії про кота у чоботях і фейрі.
✨ «Злими відьмами не народжуються» - тут я не зрозуміла, про яку казку мова, але історія цікава.
✨ «Залізоноса» - легенда появи баби Яги.
✨ «Вишня та її крила» та «Соловей і його любов» - дві розповіді Ярини Каторож, що дуже сподобались як стилістикою, так і наповненням.
✨ «Бункер» - мій фаворит із цієї збірки від Світлани Тараторіної. Дуже крута, актуальна, яскрава і злободенна історія, що вмістилась у 40 сторінок.
✨ «Пересади мене через поріг» - цілковите відкриття, любов і захват. Ірина Пасько змогла реанімувати моє ставлення до цієї книги. Неймовірний стиль письма, абсолютно нетривіальна інтерпретація казки про Кобилячу голову.

В цілому, я дуже задоволена цією збіркою. Вона справилась зі своєю задачею на всі 100% - відкрила мені нові цікаві імена, дала побачити авторські стилі, нагадала український фольклор, розважила цікавими тлумаченнями.

Рекомендую цю книгу до прочитання!