Це дійсно дуже концентрований літературний курс, від авторів, що викладають на “Літосвіті”. Без води, зайвих повторів,чітко, структуровано про кожний з аспектів літературної майстерності.
Маємо 30 тем, двадцять менторів з їхніми порадами та творчими завданнями, щоб створити цікавий сюжет, сильних непересічних персонажів, водночас навчитися не вигоріти, не закинути роботу на половині дороги, довести рукопис до фіналу.
Курс буде корисним і для початківців і для тих, хто хоче систематизувати свої навички та знання з письменницької майстерності.
Є поради із саморедагування, співробітництва з бета-рідерами, як саме написати синопсис та анотацію, багато стисло поданої теорії про структуру, оповідача, про те, як створити конфлікт, як працювати з головними і другорядними персонажами.
Не забули викладачі про поради щодо авторського стилю, роботи з діалогами, особливостями української мови.
Частину книжки присвячено роботі з нон-фікшеном, есеями, порадам щодо психології творчості.
Книжка, до якої можна і треба буде звертатися не раз під час власного письма.
Анонім
Ця збірка - це щось неймовірне🤩 523 сторінки живого тексту. Здавалося б не мало! Але кожного разу як продовжувала читати, хотілося, щоб книга не закінчувалася🥹 Кожне оповідання захоплює і відволікає від повсякденних думок. Українські письменники в стилі горору доводять, що не поступаються світовим авторам. І ще! Деяких авторів я ще не читала, але тепер вже знаю чиї твори мені хотілося б придбати і перечитати☺️
Тож всім дуже рекомендую Бабая👻
Анонім
Знаєте, ось є книги, які ти миттєво забуваєш як тільки ти закриваєш останню сторінку. Так ось, Лазарус зовсім не такий, і я доволі довго думала ЧОМУ мені не сподобалась книга, але сама книга мене не відпускає, і я часто про неї згадую. І я зрозуміла, тому і написала відгук. Основна, як на мене, проблема, це не в сюжеті і не у світі. Світ неймовірно цікавий, особливо сюжет із міфологією Змія і старовинних легенд. Проблема в основних героях. Я навіть зараз не можу згадати ім'я головного героя, та і навіщо? Він абсолютно плаский і зливається в одне лице із своїм помічником. Ситуацію навіть не рятує те, що він стає нечистю. Просто неможливо було продиратись крізь сторінки та читалась книга надсилу. Але я зрозуміла чому книга мене не відпускає. Цей сюжет та світ - виглядав би неймовірно у форматі гри. Щось типу Відьмака, чи Ассасін Кріда. Я так і бачу як ми бігаємо скрізь нечисть вуличками Києва, шукаємо зачіпки та секрети на знайомих заковулках, виконуємо квести, шукаємо підказки та якісь сторінки з історії Змія, і боремося то з людьми, то з нечистю, то з кощами в кінці. А так, книга то зовсім не сподобалась, хоча дякую Світлані Тараторіній за розвиток українського фентезі.
Анонім
