Софія Ус

Улюблена книжка малечі, від якої і я у захваті.
Видавництво "Абабагаламага" здавна славиться дитячими книжками. А у "Вовченятку..." і зміст, й ілюстрації просто зачаровують.
Простий і цікавий сюжет про мандрівку Вовченятка і його тата на дно моря супроводжується надзвичайної краси ілюстраціями. Риби справжні і вигадані. Риби добрі і злі. Краса підводного світу змушує розглядати сторінку за сторінкою, навіть коли тобі за 30.

Це найтепліша і наймиліша книга в нашій сімейній бібліотеці!
Купила я її, коли доньці було 3 роки і вона досі із задоволенням її читає. А коли ми тікали від наступу росіян, вона часто просила ввімкнути відеокнигу «того казкаря».

Іван Малкович написав дуже щемку і затишну історію. Вона про Зайчика, в якого захворіла мама і він вирушає у місто, щоб купити матусі мед до чаю і вилікувати її. Однак він губиться на незнайомих вулицях галасливого міста і забуває свою адресу.

З першої хвилини поринаєш у подорож із маленьким зайчиком. Навіть я, доросла, дуже переживала за головного героя.

Книга ще й повчальна, адже акцентує на безпеці дітей, що не варто ходити самому, говорити з незнайомцями. А також, як важливо знати свою домашню адресу і шлях додому.

Ілюстрації Софії Ус – окрема тема. Вони такі ж затишні, як історія і чудово її відтіняють. Звірята дуже схожі на людей і вчать своїм прикладом бути людяними, чуйними, добросердними.

Ця історія повна тепла, доброти й піклування і чудово підходить для читання перед сном. Вона сама наче чай з медом, заколисує і огортає теплом.

Думаю, ця книжка перейде ще й до моїх онуків і теж займе відповідне місце в серці. Адже на нашій полиці вона займає почесне місце.

Обожнюю цю історію, і ми постійно перечитуємо її напередодні Різдвяних свят.

Це чарівна історія про маленького Зайчика, який дуже хотів зробите приємне своїй хворій мамі і тому вирішив сходити до крамниці за медом. Адже він знав, що мед лікує хвороби і як тільки мама вип’є чаю з медом, вона одразу стане здоровою.

Дорога до крамнички пані Ведмедиці була цікавою та насиченою на нові зустрічі та знайомства. Всі дорослі на його шляху з радістю допомагали Зайчику і він був їм дуже вдячним. Біля крамнички йому навіть пощастило познайомитись з Ведмедиком, таким же веселим малюком, як і сам Зайчик. Але от халепа, Зайчик не розуміє, як же йому тепер потрапити додому. Дорогу він не запам’ятав, адресу забувся, номер телефону не знає…

Звичайно, все закінчиться добре, і Зайчик таки буде пити разом з мамою чай з медом на їхній кухня.

Це найсолодша книжечка із бібліотеки сина, не тільки тому, що вона про мед, а й тому що закінчується солодкими обіймами мами і синочка.
«Мед для мами» - щемка і дуже світла казка про зайчика, який не побоявся вирушити великим містом у пошуках меду для хворої мами. Ілюстрації до книги (хоч і мають деякі огріхи, помітні дорослому читачу) такі милі і теплі, що про них неможливо не говорити.

Я щаслива, що існують такі світлі казки, такі якісні книги, які мотивують дітей до читання. Для мене ключова ознака того, що книга крута - син часто приносить її почитати, цитує пісеньку Зайчика, програє якісь сценки із книги, а нещодавно ми навіть ходили шукати вежу, навпроти якої живе зайчик 😉
Крім того, «Мед для мами» дає простір для рефлексії разом із малюком - чому не можна самому йти далеко від дому, важливо знати свою адресу. Все ж для діток старших, які вже гуляють самі, я б радила проговорювати, що залазити на дах - небезпечно, і до кого звернутися, якщо раптом загубився.
Одним словом, від щирого серця рекомендуємо і я, і мій маленький книголюб.