Шелбі Ван Пелт

Історія оповідає про сімдесятирічну жінку, в житті якої не залишилося рідних людей. Є друзі та знайомі, багато жителів містечка про неї турбуються, але дві трагедії забрали її сина та чоловіка й Това досі не може це відпустити. Проте в її житті з'являється гігантський тихоокеанський восьминіг Марселлус, й перевертає все з ніг на голову (буквально та фігурально😅) Це книжка про просте людське (і не тільки) життя, щоденні виклики, які воно нам підкидає та як випадок (чи гігантський тихоокеанський восьминіг) може неочікувано змінити все раз та назавжди💫 В цій історії немає якоїсь надзвичайної інтриги. В якийсь момент мені було незрозуміло та цікаво, чому ж з'явилися певні герої, бо я думала, що все буде сконцентровано та Тові та Марселлусі. Проте ця загадка швидко розкривається читачам. Тому ми лише чекаємо, коли ж головні герої її розгадають, а самі вже такі розумні все знаємо😁 Не скажу, що я була вражена, мене затягнув сюжет, чи що ця історія залишиться зі мною назавжди, але вона хороша. Мила, щемка, інколи смішна, дарує надію. Мене нічого не дратувало у стилі авторки, вона пише гарно, і мені зрозуміло, чому цю книжку люблять. Чимось вона нагадала мені деякі сюжети Бакмана (можливо, у мене таке враження, бо я до цього читала його книгу🙈) Тож під певний запит її точно можна рекомендувати. Коли хочеться чогось комфортного, здебільшого спокійного, життєствердного та морського🐙

Анонім

"Напрочуд кмітливі створіння" Ш. Ван Пелт ... або напрочуд мила історія. Восьминіг Марселусс живе в океанаріумі, але його не можна назвати звичайним мешканцем, адже у нього добре розвинений інтелект та напрочуд гарна пам'ять. В океанаріумі працює Това Салліван - самотня жінка як виявить доброту до морського створіння, а десь далеко від Совелл-Бей живе Кемерон Кессмор і не знає, що невдовзі доля здійснить напрочуд цікавий поворот. Чи не дуже багато всього тут "напрочуд"? - спитаєте ви. Ні, саме стільки скільки треба, адже це слово дуже пасує цій історії. Вона мила та добра, у ній атмосфера маленького містечка та океан, в ній втрати і возз'єднання і це все мені припало до душі. На жаль, головний твіст був надто очевидним тому ефекту вау! не було, але це не завадило мені розчулитись. Напрочуд сльозлива історія. Раджу всім, хто полюбляє книги Ф. Бакман😉.

Анонім

Це не просто історія про жінку, що втратила сина, і не просто роман з елементами драми. Це несподівано тепла, зворушлива й дуже людяна книга, де однією з наймудріших істот виявляється… восьминіг. Марселлус — саркастичний, розумний морський мешканець, який спостерігає за людьми з глибини свого акваріума, і бачить їх краще, ніж вони бачать себе. Його думки — це маленькі перлини істини. Це історія про біль, прощення і другий шанс. Вона змушує задуматися, посміхнутись і, можливо, навіть пустити сльозу. 💭 Якщо ви любите книги з душею, не проходьте повз.

Анонім