"Хтива Даяна" - досить цікавий, але не повокативний, а відвертий, місцями до гострого натуралізму роман. Це вперше, коли назва книги на 100% відповідає змістові. І це власне завдяки перекладачці Ю. Луців, яка досить влучно і дотично до тексту роману переклала назву Dirty Diana. Де слово "хтивий" - це "людина, схильна до надмірної чуттєвої насолоди, плотського потягу або любовних бажань" (як зазначає Гугл), в не як в оригіналі - dirty - брудний, непристойний. Сюжет нагадав одразу суміш відомих серіалів "Відчайдушні домогосподарки"(подруги Даяни) та "Секс і місто", а власне образ Керрі Бредшоу - своєрідне втілення головної героїні роману. За хронологію подій Даяні 41 рік, заміжня, має чоловіка Олівера та доньку, працює у сфері фінансів. І має незвичне хоббі з минулого життя - малює картини оголених жінок, надихаючись їх інтерв'ю про найбільш відверті сексуальні фантазії. На момент початку оповіді Даяна вже не відчуває смаку у сексі з чоловіком - все одноманітно: поцілунки, рухи, ласки. Вона прагне іншого... І ось тут почали вимальовуватися кілька ключових тез книги: 1) Фантазії - це не реальність! Даяна пригадує минулі, більш відверті, сміливі й провокативні стосунки і накладає їх на теперішні відносин з Олівером. І це завжди небезпечно... 2) Не всі наші "хотєлки" можна і потрібно втілювати у життя! Даяна і Олівер мають різні сексуальні темпераменти... Плюс її мистецькі проекти напряму пов'язані із хтивою сексуальністю. І це також має багато підводних каменів... 3) Треба вміти говорити з партнером, вміти почути його! Авторки роману в кожній історії, що присутні у книзі постійно підкреслюють цю тезу! Чи то історія Олівера та Даяни, чи Даяни та Джаспер, чи її матусь-подруг, чи жінок з інтерв'ю... Підсумовуючи, скажу, що книга варта прочитання. Комусь (як мені) вона здасться занадто натуралістичною і не досить глибоко прив'язаною до мистецтва, а комусь навпаки - захопливою. Історія Даяни має продовження ще у двох книгах. Тож варто дізнатися історію цієї жінки: чи зуміє вона знайти баланс між своєю хтивістю, мистецьким хистом та подружнім життям🤔😉

Як і перша частина цієї історії тримає в інтризі до останньої сторінки. Читається легко, точно передає стан, коли почуття стають центром всесвіту, а власні потреби відходять на другий план. Цікава історія сучасної жінки. Як і в першій частині - багато інтимних сцен. Книга залишає глибокий післясмак. Якщо буде 3я частина - то залюбки б прочитала б.

Сміливий і емоційно насичений роман про внутрішні бажання, самоідентичність і крихкість звичного щастя. Історія Даяни Вуд тонко досліджує напругу між безпекою стабільного життя та прагненням знову відчути себе живою. Книга провокує на роздуми про близькість, вибір і чесність із собою, поєднуючи чуттєвість із психологічною глибиною.

«Залюблена Дайана» - це друга частина дилогії, в якій Дайана переживає пікантні пригоди в Парижі, розлучення з чоловіком Олівером і повернення ідеального коханця Джаспера. Паризька частина – це викристалізовані мрії втомленої жінки 35+ про любовні пригоди в Парижі. Вишукані антуражі. Зрілі, спокусливі і емоційно відкриті коханці. Відчуття молодості, свободи і втамованої любовної спраги. Легкість і безтурботність. Тебе жадають такою, якою ти є. А мене, як завжди, більше цікавить розлучення Дайана і Олівера. Тут з’являється психологізм і глибина. Їх обох тягне туди-сюди, то в ліжко, то на скандал, то до інших партнерів. У шлюбі вони зрослися душами, але конект тілами так і не відбувся, і тепер лунають питання: Чи це ще можна виправити? Чи потрібно це взагалі виправляти, коли папери на розлучення вже на столі, а в житті Дайани знову є Джаспер? Дуже цікава лінія з Джаспером, який був першим пристрасним коханням Дайани, але втік, як тільки запахло серйозними стосунками, а через 15 років повернувся і осяяв її чернечий шлюб оргаз… ну, ви зрозуміли. Тут теж стільки питань. Чи заслуговує Джаспер на другий шанс? І що Джаспер насправді пропонує? Цитати в студію! «Я почувалася прив’язаною до нього невидимою ниткою, яку він міг смикати, коли заманеться, або повністю відпустити, коли збайдужів. Замість піти я намагаюся зрозуміти, як зробити так, щоб він хотів залишатися зі мною». «Ну от просто ми такі. ЯК пара, — намагаюся звучати невимушено, — ось так ми і живемо». «Він забирає мені волосся з лоба, цілує кожен сантиметр мого обличчя, входячи в мене все глибше, і ми кінчаємо разом. Я могла б займатися цим до кінця життя, і саме це болить найбільше. Наш час вимірюється відрядженнями та вихідними. Жодного «назавжди». У віці 35+ мені точно більше не хочеться романтизувати таку історію, де пристрасний коханець не бере на себе жодних забов’язань і «просить мислити позитивно і в моменті», а жінці залишається розгрібати свій емоційний багаж до завершення часів. Власне, Дайана теж приходить до подібних висновків. І хоча фінал книги дещо форсований, за останню фразу останньої сторінки я дуже вдячна – посміхнулася від душі! Все буде добре.

«Хтива Даяна» - це мала б бути гаряча книжка, але насправді вона дуже сумна. Яскрава, але бідна мисткиня Даяна, розчарувавшись у Джаспері – об’єкті шаленої пристрасті, вибирає стабільність і безпеку поруч з Олівером — чарівним хлопцем з багатої родини. Вона впевнена, що закохана, що Олівер – її людина, щоб побудувати життя. Даяна кидає скандальне мистецтво, яким дихала, заради відчуженої, але перспективної кар‘єри фінансистки. Минає 15 років. У Даяни – розкішний будинок, прекрасна родина, купа грошей і тенісний клуб по вихідних. І вона настільки втратила жадання до свого доброго, всіма обожнюваного, привабливого чоловіка, що імітує сон, втому, you name it, аби тільки не займатися з ним сEks0м. Звинувачує себе в тому, що розколює шлюб, бо любить його, але не хоче, страждає, примушує себе до спроб (це мені як жінці насправді боляче читати, і одразу згадується, чому в деяких країнах примус до інтимних стосунків у шлюбі тлумачиться в законі як зґвалтування). Я не задаюся питаннями на кшталт «Що робити?» і «Хто винен?» в тому, що хистка архітектура шлюбу посипалася їм на голови. Однак у книзі розкидані натяки на те, що люди не стають чужими одразу. Коли Даяна намагається урізноманітнити їхнє сEkсуальне життя, в Олівера щоразу така реакція, ніби його дружина перетворилася на Мата Харі (і це ще він не знає про її мистецький проєкт, вона всі роки це приховувала, а чому, якщо вони були такі закохані і ідеальні одне для одного?) Не знаю, чи будуть ці двоє разом в наступній книзі, але мені здається, що проблема Даяни взагалі не в шлюбі. Вона відмовилася від важливої частини себе – мистецтва, приховала свою роботу, якою пишалася, від чоловіка і друзів, наче це щось сороміцьке, і саме через це повільно вмирала у золотій клітці. Жити не своїм життям – велике нещастя. Це непогана книжка для того, щоб поміркувати, але «гаряча частина», в якій Даяна для мистецького проєкту записує пікантні історії інших жінок, мені не сподобалася взагалі. Дуже прісно і нудно написано, наче дізнаєшся зайві інтимні подробиці про людей, геть тобі не цікавих.